Прогулянка по головному ринку столиці гумору в Україні – Привозу
«Після відвідин Привозу вам буде добре або дуже добре, в залежності від того, як сторгуетесь»
Якщо хтось скаже, що Привоз – це звичайний ринок, то ні в якому разі не вірте, а біжіть швидше на вокзал за квитками в Одесу.
Самобутність Одеси – гордість України, адже такого колоритного міста днем з вогнем не знайдеш. Приїжджаючи до Одеси, після Дерибасівської треба миттю йти на Привоз за настроєм, за враженнями, за анекдотами і можливо, покупками.
Феномен Привозу почався в 1827 році, коли він був ще частиною Старого ринку.
Одеса – місто-порт, куди постійно надходили самі рідкісні товари з інших міст по морю. Звідси і повелося, що на Привозі можна було знайти все і ще трішки. Особливо це відчувалося в радянські часи, але про це пізніше.
Капітальний ремонт Привоз пережив в 1902 році. У цей час відбувалося безліч цікавих подій і починалися плавні хвилювання в суспільстві напередодні революції. Звичайно, це не могло не позначитися на соціальному житті. Тоді ж проявилися перші євреї-комерсанти, чорноморські греки і різноманітні торговці.
Якраз в цей період жив відомий герой «12 стільців» Остап Бендер. Події книги практично на 100% відображають стан справ в Одесі на початку минулого століття.
Повертаючись до архітектури, то найвидатнішою частиною ринку був Фруктовий пасаж, до складу якого входили чотири двоповерхові корпуси.
До речі, вже тоді на Привозі були товари за найнижчими цінами, і, кажуть, зароджувалася міжнаціональна дружба.
Гумор використовувався як вихід для жителів міста, які були виснажені зростаючою кризою в суспільстві.
Втім, знання про маркетинг зароджувалися вже тоді і це добре. Можна припустити, що «одеський дух» як раз і проявлявся в жартах комерсантів і незвичайному національному розмаїтті. Тут же народилася і неповторна «одеська мова», яка складалася з різних діалектів. Саме тут повелося відповідати питанням на питання, «шоку» і бажати здоров’я.
Ковбасний ряд, продачиня:
– Чоловік, що ви кожен день ходите по всьому ряду, пробуєте і нічого не купуєте? Вам що – нічого не подобається?
– Подобається.
– Так у вас, напевно, грошей немає.
– Є.
– Так у чому ж справа? Купуйте!
– А навіщо?
– Як – «навіщо»? Ну, щоб поїсти!
– А що я роблю?!
Більшовики хотіли перейменувати ринок в «Жовтневий», але ця назва так і не прижилася. До початку 60-х років на Привозі з’явилися м’ясний і молочний відділи. Відомо, що одесити торгуються краще за всіх, але це теж не просто так. Під час світової на ринку можна було знайти будь-які делікатеси, але коштували вони не дешево. Звичайно, люди жили впроголодь, але спробувати смачненького хотілося всім без винятку. Але не тут то було, адже комерсантами були в основному селяни, які також були жадібні до грошей.
Йшов 1970 рік, в країні тільки почали говорити про джинси, але в очі їх ще ніхто не бачив. І ось – на Привозі почали з’являтися так звані «фірмові речі»: джинси, футболки, кеди та інший модний одяг. Шилося це все, звичайно, в підпільних цехах, а джинси варилися на кухнях, але це не головне. Важливо, що були!
І який же ринок може обійтися без кишенькових злодіїв і шахраїв? Охочі заробити легких грошей вдавалися до різних хитрощів: жебракували, вдавали хворими, танцювали і співали. Кожна господиня знала, то гаманець треба тримати на поготові, а сумку на руці. Продавці також могли обдурити неуважних покупців, обвішивши ковбаси або продавши неякісний чай.
У 90-х Привоз фактично розвалювався під тиском рейдерів і бандитів. До 2007 року ринок практично «помер», але потім був реконструйований з прибудовою нових магазинів і відділів. На ринку ви також зустрінете Костю-моряка і рибачку-Соню з бронзи!
Легенда Привоза
Кажуть, що в двадцятих роках ринком керував кримінальний авторитет Яків Піреман. Так ось, всю виручку від продавців ринку він ховав зазвичай в кишені піджака. А коли його спіймали, засудили до розстрілу, він сховав на Привозі свій мільйонний скарб. На жаль, його досі не знайшли.
Особистості Привозу
Привоз також славився і колоритними особистостями, серед яких був якийсь дядько Жора, вміючий чистити рибу буквально за 3 хвилини. До нього тягнулися особливо жінки, адже він не був скупий на комплімент або анекдот. Була на ринку і пухкенька Міла, до якої з’їжджалися за м’ясом господині зі всієї Одеси. Вона завжди маскувалася під селянку, хоч і була корінною одеситкою.
Говорячи про Привоз, найкраще підійде фраза: «Не побачиш, не зрозумієш»!
Адреса: м.Одеса, вул. Привізна 14
Автор Аліна Кондратенко