Історія українських вареників

Український вареник або турецький «дюш-вар»?

Українському народу здавна відомо приготування варених пиріжків з різною начинкою, які іменуються як вареники. За давнім переказом це споконвічно слов’янське блюдо, але насправді рецепт цих казкових варених пиріжків був запозичений у турків, які їх іменували як «дюш-вар».

Це турецьке блюдо більше схоже на наші пельмені, але вони настільки сподобалися українцям, що трохи переробивши рецепт страви вони стали одним з основних «гостей» на наших столах. Особливо часто їх готували на свята або по неділях, і навіть готувалися в подарунок вагітній жінці, і на весілля.

Що ж стосується «дюш-вару» то їх готують з тіста, а головна начинка м’ясо. Але український народ настільки різнобічний, що з одного блюда вийшло кілька десятків. Адже ми з вами можемо до безкінечності перераховувати, з чим бувають вареники.

Про назву «вареники»

Походження назви «вареники» пішло від слова «варити». Але так само це блюдо мало ще одну назву – «вареники з піском», що означає ситні вареники. Вони ніколи не мають солодку начинку, а тільки обсмажене сало з борошном. Такі вареники популярні на Чернігівщині та Полтавщині.

«Ситні вареники», отримали свою назву теж через ситну начинку: капуста, товчений горох, квасоля. Вони мають свою популярність в Харкові.

У регіонах західної України, вареники називають «пирогами». Їх варили в окропі, потім виймали ополоником, складали в макітру і заливали засмажкою з рослинної олії або вершкового масла, а так само з сала з цибулею. Давали настоятися десять хвилин і подавала на стіл.

Так само існують «вареники з сюрпризом», часто їх готують на новорічні та різдвяні свята, коли можна було гадати.

Всі незаміжні дівчата, а також ті, у кого не склалося сімейне життя, в святий вечір готували вареники, разом із заміжньою жінкою, і поки вони розмовляли про майбутні ворожінні, ця жінка в один з вареників в начинку додавала гіркий перець, і кому з дівчат попадався такий вареник, в цьому році, за передбаченням, повинна вийти заміж.

Вареники настільки увійшли в слов’янську культуру, що в Черкасах було зведено пам’ятник варенику. Автор заслужений скульптор і художник України Іван Фізер.

Автор Алена Бабик