Театр Корифеїв: амфори у стінах, дзеркало з легендою та вистави, які побачила Франція

Ви знали, що історія українського професійного театру почалася у Кропивницькому, екс-Кіровограді? Що в стіни місцевого театру колись вмонтували глиняні амфори, щоби навіть шепіт акторів чувся? А що сьогодні після вистав можна залишитися в залі й особисто поставити запитання режисеру та артистам?

Час ближче познайомитися з Кіровоградським академічним обласним українським музично-драматичним театром ім. М. Л. Кропивницького, який багато хто знає як Театр Корифеїв.

За його фасадом на вулиці Театральній, 4, – понад півтора століття історії, незвичайні архітектурні рішення, театральні реліквії та сцени, на яких сьогодні зустрічаються українська класика й сучасна світова драматургія.

Театр, де українська мова виборювала право звучати

Уявіть Єлисаветград 1882 року. До театру сходяться глядачі, на афіші – «Наталка Полтавка» Івана Котляревського. 27 жовтня на сцену виходить трупа Марка Кропивницького. Згодом цю дату назвуть днем народження українського професійного театру.

Однак є деталь, без якої складно оцінити значення тієї вистави. У 1876 році російський імператор Олександр II підписав Емський указ, що серед іншого забороняв театральні постановки українською мовою. Лише через 5 років влада частково послабила обмеження. Дозволи на українськомовні вистави доводилося отримувати окремо.

Попри всі перепони Кропивницький зібрав трупу, імена учасників якої сьогодні можна знайти в кожному підручнику з історії українського театру. Марія Заньковецька, Іван Карпенко-Карий, Микола Садовський, Панас Саксаганський, Марія Садовська-Барілотті – кожен із них залишив власний слід в історії сцени.

Цікаво, що самі артисти навряд чи представлялися публіці «корифеями». Назва закріпилася пізніше. Її пов’язують із книжкою «Корифеї української сцени», що вийшла 1901 року. Слово запозичили з давньогрецької театральної традиції: так називали очільника хору.

А що показували глядачам? Драми й комедії, у яких звучала українська мова, співали пісень, танцювали, розповідали історії про життя звичайних людей. Трупа гастролювала, збирала зали, знайомила публіку з новими п’єсами. Твори Марка Кропивницького, Івана Карпенка-Карого та Михайла Старицького й досі ставлять українські театри.

Інженерні секрети XIX століття: амфори замість акустичних систем

Театральну будівлю, яку називали Зимовий театр, спорудили 1867 року коштом інженера-полковника Георгія Трамбицького.

Особливу увагу під час будівництва приділили акустиці. За історичними описами, під підлогою оркестрової ями розмістили порожні скляні пляшки, а в товсті стіни глядацької зали вмонтували глиняні амфори, повернувши їхні горловини до сцени.

Завдяки такому рішенню звук поширювався залою без сучасної апаратури. За переказами, навіть тиху розмову, шурхіт паперу на сцені можна було почути в останніх рядах.

Під час подальших реконструкцій частину конструкцій демонтували. Проте історія незвичайної акустики залишається однією з найцікавіших сторінок минулого театру. Але чи лише амфори вражали? 

До появи електричного освітлення центральну люстру опускали перед виставою, щоб вручну запалити свічки. Після завершення спектаклю процедуру повторювали, аби загасити полум’я. Згодом свічки замінили гасовими лампами, а потім електричними.

Сьогодні історична люстра прикрашає оновлену глядацьку залу, і часто стає фотозіркою соцмереж перед початком вистав.

Дві сцени – два способи побачити виставу

У Театрі Корифеїв працюють Велика та Мала сцени. Варто побувати на обох, адже враження від перегляду на кожній із них відрізняються.

Велика сцена розрахована на 412 глядачів. Її простір дозволяє створювати масштабні постановки з музикою, хореографією, складними декораціями, численним акторським складом. Історичний інтер’єр поєднується із сучасним освітленням і сценічним обладнанням.

Мала сцена пропонує камерний формат. Актори перебувають на відстані кількох кроків від глядачів, тому можна помітити найменшу зміну виразу обличчя, почути тиху репліку й простежити за деталями гри.

Малий сценічний простір облаштували під час масштабної реконструкції театру 2011–2012 років. Спочатку планували використовувати переважно для репетицій, проте згодом він став повноцінним майданчиком для вистав.

Камерна сцена відкриває можливості для психологічних постановок, експериментів із формою та безпосереднього контакту з публікою.

Від Кропивницького до Авіньйона: сучасний репертуар театру

Історична назва не обмежує репертуар Театру Корифеїв творами XIX століття. У 2026 році колектив представив постановки за творами американського драматурга Торнтона Вайлдера («Наше містечко»), польського автора Славомира Мрожека («Емігранти») та французького комедіографа Жана-П’єра Мартінеса («Виставу не скасовано»).

Остання постановка має особливу міжнародну історію. У липні 2026 року Театр Корифеїв представив її на театральному фестивалі в Авіньйоні у Франції, отримавши 

У вересні постановку побачили й українські глядачі під час 56-го Всеукраїнського фестивалю «Вересневі самоцвіти» у Кропивницькому.

Театр продовжує працювати і з класичними творами. Серед прем’єр сезону – оперета Йоганна Штрауса «Летюча миша» (режисер-постановник – заслужений діяч мистецтв Армен Калоян) та нове сценічне прочитання комедії Івана Карпенка-Карого «Сто тисяч» (режисер – Слава Жила).

Після вистави завіса опускається, а розмова починається

Один із нових форматів роботи Театру Корифеїв – відкриті обговорення постановок із глядачами. Уявіть, ви можете взяти участь у дискусії, послікуватися з керівником, режисерами, акторами театру.

Двічі після перегляду «Виставу не скасовано» публіка залишалася на продовження, на розмову без табу.

Запитання звучали різні: скільки триває підготовка постановки, як артисти запам’ятовують великі обсяги тексту, чи складно імпровізувати на сцені, як французька публіка сприйняла виставу та які твори можуть повернутися до репертуару.

Обговорювали й несподівані ситуації під час показу. Зокрема, актори розповідали, як один із глядачів настільки активно долучився до імпровізації, що їм довелося повертати події до запланованого сюжету.

Відкритий формат дає можливість почути пояснення творчих рішень безпосередньо від їхніх авторів, поділитися власними враженнями й дізнатися, що залишилося поза сценою.

За анонсами наступних відкритих зустрічей варто стежити на сторінках театру в соціальних мережах.

Дзеркало корифеїв, гримерки, історії за лаштунками

Познайомитися з театром можна й без перегляду вистави – під час екскурсії.

Маршрут дозволяє побачити історичні інтер’єри, сцену та закулісні приміщення, дізнатися, як готуються актори й організована робота театру.

Особливий інтерес викликає старовинне дзеркало, розташоване на шляху від гримерок до сцени. За театральною легендою, перед виходом до глядачів у нього дивилися видатні корифеї. Коридорами театру навіть повір’я ходить, що у відображенні можна побачити когось із акторів минулого.

Серед театральних реліквій – особисті речі Марії Заньковецької, історичні фотографії трупи Марка Кропивницького та гобелен із портретами семи корифеїв, створений 1982 року до сторіччя українського професійного театру.

Під час екскурсії можна почути історії про давні театральні традиції, особливості акторського побуту, освітлення сцени та події, які залишилися у спогадах працівників театру.

Досвідчений екскурсовод допомагає поглянути на знайому будівлю як на місце, де десятиліттями працювали актори, режисери, художники, костюмери й технічні служби.

Для запису на екскурсію можна звернутися до каси театру за телефоном +38 (066) 425-72-76 (Ірина). Дату та програму відвідування варто погодити заздалегідь. Проте радимо, якщо є змога, поєднати і перегляд вистави, й отримати досвід екскурсійного маршруту – для повного занурення у світ митстецтва, яке для нас відкрите, попри складні часи, попри війну.

Театр, до якого варто повернутися

Театр Корифеїв у Кропивницькому пропонує кілька способів знайомства: переглянути масштабну виставу на Великій сцені, відчути камерну атмосферу Малої, долучитися до обговорення з акторами, пройти історичними приміщеннями під час екскурсії.

За понад 140 років тут змінилося чимало. Українські постановки побачили за кордоном, у репертуарі з’явилися твори світової драматургії для дорослих і дітей, а до творчих проєктів запрошуються військові, які відновлюються після поранень.

Плануючи поїздку до Кропивницького, неодмінно завітайте до Театру Корифеїв, адже найкращий спосіб познайомитися з його історією – побачити, як вона продовжується сьогодні.

Автор: Ганна Чернякова

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *