Диваки та оригінали… Як тільки не називали родину генерала Василя Попова, їхні родичі і знайомі.
Справді, хіба не дивно, коли коридорами замку ходять механічні ляльки в національних костюмах з усього світу, а п’ятнадцять етнографічних кімнат переносять гостей в Китай, Індію, Мексику чи де інде?
Хіба не дивно, що на даху розташовано обсерваторію, обладнану п’ятидюймовим телескопом і рефлектором, де милуються зірками не лише високоповажні аристократи-гості, а й цікаві селяни з усієї околиці?
Хіба не дивно, що в стінах і стелі дзеркальної кімнати відбиваються химерні і прекрасні рухи екзотичних риб, які плавають у величезному акваріумі посередині?
Хіба не дивно, що в чудовому парку навколо замку майже щовечора грає симфонічний оркестр, напоюючи цілюще, сповнене квітковими ароматами і хвоєю повітря, гармонією звуків?
Хіба не дивно, що колекції зброї, живопису (справжньою гордістю Василя Попова було зібрання творів Карла Брюлова!), книг привертають увагу істориків і мистецтвознавців усієї Європи, а в Англії, Франції, Італії видаються листівки з місцевими краєвидами?
Хіба не дивно, що химерна еклектика самого замку, збудованого А.Агеєнко в далекій від Парижів і Санкт-Петербургів Василівці поблизу Александрівська (нині Запоріжжя), поєднавши риси готики, бароко, мавританського і романського стилів, вражає гармонійністю і створює архітектурний ансамбль, у складі якого палац, конюшня (збудована, до речі, за технологією М.Бенуа і є аналогом Кремлівської стіни), оглядова вежа?
Дивно…
Дивно, що всю ця красу понівечено, занедбано і продовжують нищити: війни, революції, людська недолугість (розбирати замок, щоб збудувати палац культури – справжній оксюморон!).
На щастя, в палаці Попова ще збереглися окремі фрагменти споруди, де облаштовано зал, присвячений історії маєтку, невелика картинна галерея, етнографічний зал і експозиція, присвячена Другій світовій війні.
Адреса: Запорізька обл., м. Василівка, вул. Гагаріна, 12
Автор Наталія Яременко