Маловідомі замки Хмельницької області: чому розкішні палаци перетворилися в руїни

Фото прев’ю andy-travel.com.ua

Хмельницька область зберігає архітектурні пам’ятники, за якими сміливо можна вивчати історію нашої країни. Вісім замків були зведені шляхтичами, поміщиками і старостами в різні століття і на різних землях.

Чому розкішні палаци перетворилися на руїни? Подробиці в матеріалі.

Історія невідомих замків Хмельницької області

Пановецький замок

У 1590 році в селі Панівці біля річки Смотрич почалася історія Пановецького замку, який був зведений за наказом старости Потоцького. Садиба перейшла у володіння Потоцьких в результаті шлюбу між дочкою І. Чермінского і польського шляхтича М. Потоцького.

Після смерті Миколи Потоцького садиба перейшла до його сина. Новий власник звів замок, руїни якого збереглися до наших днів.

Будівля садиби мала оборонну функцію. Також, замок став відомим релігійною течією – кальвінізмом. Староста був прихильником цієї течії. Під час сильних гонінь протестантів, Потоцький дав їм притулок на своїх землях.

Згодом кальвіністи заснували на території замку – колегіум, була відкрита друкарня, а в одній з веж обладнана каплиця. Після смерті старости активність кальвіністів пішла на спад. Католики змусили вдову вигнати з села прихильників кальвінізму. Після цього замок неодноразово ставав метою турків. Садибу вдалося захопити гетьману Богдану Хмельницькому. Він пообіцяв військовому замку плату і високу посаду, той повірив, відкривши козакам ворота і впустив їх. Садиба була розгромлена і розграбована. Військовий повішений козаками.

У дев’ятнадцятому столітті в селі з’явився новий староста Старшинський. Він вдихнув в замок життя. Добудував стайні, а на місці, де колись була каплиця, побудував костел.

До наших днів від замку залишилися лише дві вежі, які за задумом архітектора повинні були з’єднувати садибу. З роками замок переходив з рук в руки. Господарські приміщення були переплановані. Сьогодні тут розташована школа.

Єпископський замок

У селі Чорнокозинці на пагорбі ледь видніються руїни єпископського замку.

У п’ятнадцятому столітті на території палацу знаходилася резиденція римо-католицьких священиків. Високі стіни замку (до чотирьох метрів) мали оборонну функцію. Володіння єпископів не залишали байдужими козаків і татар, тому від нежданих гостей замок постійно охороняли польські гарнізони.

Практично щороку замок піддавався нападам і облогам, тому ремонтні роботи не припинялися. Після одного з набігів татар, палац був повністю спалений. Більше ніж через сто років після відступу татар почалася реставрація. До будівлі замку був добудований невеликий палац на два поверхи і дві вежі.

Станом на сьогодні, від єпископського замку залишилися лише руїни і основа кам’яних воріт.

Зіньківський замок

У 1431 році в селі Зіньків була зведена фортифікаційна споруда на основі давньоруського укріплення.

До наших днів Зіньківський замок не зберігся, залишилися лише руїни.

Палац знаходився в мальовничому місці, на високому мисі у яру, близько долини річки Вушка. Замок був зведений з ініціативи воєначальника П. Одровонж. Власник маєтку підняв його статус до одного з найважливіших форпостів в окрузі. На замок багато разів нападали татари, але всі удари були відбиті.

Згідно з планом, стіни палацу досягали десяти метрів у висоту і до чотирьох метрів в товщину. У кожного кута була вежа, дві з яких на три поверхи, а третя на чотири. По боках палац був оточений ровом. Потрапити на територію маєтку можна було тільки через підвісний міст. Визвольна війна після однієї з турецьких навал, завдала істотної шкоди замку. У вісімнадцятому столітті поляки під керівництвом Сенявських відновили будівлю.

У дев’ятнадцятому столітті замок використовували для господарських справ. До кінця століття адміністрація села порахувала, що від поганого стану замку може постраждати розташована поруч церква.

У підсумку, палац був розібраний на будівельні матеріали.

Сьогодні можна побачити тільки загальні обриси могутньої фортеці. Залишилися руїни однієї вежі (не вище одного поверху) і кілька тюремних кімнат під фундаментом з боку західної стіни замку.

Покровська церква-замок

У селі Сутківці знаходиться дивовижна Покровська церква-замок. Вона вважається ідеальним прикладом середньовічного українського храму.

Замок був зведений в чотирнадцятому столітті виключно в оборонних цілях, оскільки набіги татар приносили чималу шкоду тим землям. Через деякий час власник маєтку Ф. Сутківських перебудував замок в храм. За своєю архітектурою церква-замок виконана в західноєвропейському готичному стилі.

Через роки будівля була реконструйована, так на церковному дзвоні позначена дата 1476 року. Будівля храму має два яруси.

Перший поверх – це церква, а другий – бойові ходи і бійниці. Одна частина церкви-замку вкрита двосхилим дахом з бароковою вежею. Спереду будівлі розташована дзвіниця. У двадцятому столітті відбулася перебудова, і з’явилися мотиви російських православних форм.

До наших днів, будівля зберегла яскраво виражені риси оборонного типу. Сьогодні йде реставрація замку з метою відновити його початковий вигляд.

Садиба Сцибор-Мархоцького

У селі Отроків у вісімнадцятому столітті була зведена садиба для багатого поміщика і магната І. Сцибор-Мархоцького, відомого також як засновника Мінковецької держави. Основою для зведення нового палацу служив Отроковський замок, побудований століттям раніше. Садиба вважалася найпишнішою і дорогою серед чотирьох маєтків поміщика.

У комплекс садиби входить будинок магната, акуратна тріумфальна арка, унікальний дендропарк. За часів радянського союзу в будинку знаходилася школа, а інші приміщення були використані для вирішення господарських питань.

На сьогодні будівля знаходиться в приватному володінні. Від Садиби Сцибор-Мархоцького вціліли тільки фрагменти декількох стін і одна вежа. Замок реставрують. Щороку на території садиби проходить фестиваль лазерних шоу.

Жванецький замок

У п’ятнадцятому столітті, в селі Жванець на скелі біля річки, за наказом місцевого старости був зведений неймовірний Жванецький замок.

Будівництво базувалося на вже існуючих укріпленнях. Палац був великих розмірів, мав п’ять веж, а по величі своїй становив конкуренцію іншим замкам.

У сімнадцятому столітті на палац руйнівного впливу завдавали польсько-турецькі війни. Замок постійно потребував ремонтних робіт. Реставрували будівлі шляхтичі Лянскоронських, розглядаючи його в якості своєї садиби. Російський уряд хотів розширити міць замку і звести велику фортецю, але дана витівка не була реалізована. З роками замок все більше потребував ремонту і в результаті був розібраний. Замок постійно модернізувався і зміцнювався. Наприклад, уздовж стін з’являлися вали, під якими облаштовувалися кам’яні тюремні приміщення.

На сьогодні від Жванецького замку залишилася лише одна вежа.

Сатанівський замок

У селищі Сатанів біля річки Збруч в п’ятнадцятому столітті на вже існуючих укріпленнях був побудований Сатанівський замок.

Наказ звести палац, був відданий сім’єю польських шляхтичів Одровонж. В шістнадцятому столітті замок був розширений. Його площа сягала 1,5 га. Згідно з планом він мав п’ятикутну форму і кутові вежі. Стіни, що з’єднували башти, були подвійні. Протягом сімнадцятого століття замок страждав від регулярних набігів татар. Негативно впливали і козацькі повстання. Палац був відновлений лише в 1724. До коронного гетьмана А.Сенявського в Сатанівський замок приїжджав сам цар Петро I.

У дев’ятнадцятому столітті замок був перебудований під цукровий завод. До наших днів від Сатанівського замку збереглися три п’ятигранних вежі і одна окремо стояча.

Цікавий факт: письменник Клим Поліщук у своєму оповіданні «Скарби століть», описує події в селі Сатанові. Автор розповідає про міфічні скарби замку.

Рихтівський замок

У селі Рихті знаходяться руїни чотирьох веж, які колись були частиною Рихтівського замку.

Під час однієї з реконструкцій майстрами була знайдена табличка, згідно з якою будівля палацу почалася в 1507 році над річкою Жванчик. В ті часи, землями володіли шляхтичі польського походження Лянцкоронські. Імовірно їм і належить ідея звести замок.

Палац був побудований прямокутної форми з п’ятигранними вежами. Протягом двох століть замок служив резиденцією для польської родини Гумецького, яка прославилася протистоянням з турками. У дев’ятнадцятому столітті владу над замком отримали Головинські-Підвисоцькі. Вони вирішили влаштувати перепланування будівлі і розібрали більше половини палацу, за новим планом зберігалися тільки кутові вежі.

У свій час замок використовували як лікарню. За часів Другої Світової війни, будівля була зруйнована. Вежі, які збереглися знаходяться в приватних володіннях і використовуються в господарських цілях.


Фото прев’ю andy-travel.com.ua

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *