Київ неймовірно красиве місто, воно приголомшує своїми амбіціями і надихає творчою атмосферою.
Вузькі вулиці, закриті двори-колодязі, широкі проспекти, кав’ярні на дахах будинків – усе це і не тільки можна знайти в місті, якщо знати, де шукати 😉
Сьогодні ми поведемо вас не “протоптаними” туристами місцями і маршрутами, а спокійними дворами і вулицями. Ходімо гуляти!
Починаємо прогулянку зі скверу котиків. Його більш відома назва – Золотоворітський сквер, але неформально саме “котиків”, адже тут розташовано 3 пам’ятники цим тваринам. Під час їхніх пошуків, ви побачите чавунний фонтан, який знаходиться в глибинці вуличного кафе.
Це терменівський фонтан, і він має незвичайну історію.
У Києві є 7 таких фонтанів, якщо уважно розглянути його, то можна побачити, що струмені води ллються з людських ротів. Можна навіть чітко розгледіти обличчя. Фонтани виготовляли підмайстри ливарного заводу, які вирішили помститися своєму головному майстру. Він, як кажуть, був дуже злим і шкідливим, а замість слів використовував лише ненормативну лексику.
Одного разу на завод надійшло термінове замовлення на виробництво семи фонтанів. Таким чином у підмайстрів з’явилася креативна можливість помститися кривднику. Виконуючи замовлення вночі, вони виліпили обличчя старого лихослова основою для пик фонтанних сатирів, щоб вода “прочистила” його рот від словесної гидоти.
Далі підемо на вулицю Ярославів Вал.
За адресою Ярославів Вал, 1 знаходиться темно-червоний будинок зі шпилем – “Будинок лицаря”.
Його неможливо не помітити, він схожий на лицарський замок, за що його прозвали “Замком барона”, збудований 1897 року на замовлення поміщика Михайла Підгорського, який займався агро- і лісопромисловістю.
Через роки садиба слугувала і кондитерською, і кінозалом, і комуналкою. Якийсь час тому садибою зацікавився президент Чехії і запропонував передати її у володіння чеському посольству в рахунок боргу, сформованого ще за часів СРСР, але замок так і залишився українським.
Наступний двоповерховий особняк, Ярославів Вал, 3, носить назву Будинок Винороба. Він належав барону Максиму Штейнгелю, підприємцю і виноробу. Зараз у будинку розташована резиденція посла Індії в Україні.
Далі по вулиці розташований Будинок Актора, творіння улюбленого архітектора киян – Владислава Городецького.
Колишня караїмська Кенасса (молитовний дім), зведена 1902 року, у когось викликає захоплення, а хтось навпаки, навіть боїться це місце, адже на вигляд будівля видається похмурою і непривітною. А даремно, адже архітектор пройшло слідував трендам. Річ у тім, що для декорування будівлі використовували цемент, який на той час тільки входив у моду і був неймовірно дорогим.
Дорогою до наступної точки, зайдіть у кафе “Ярослава”, у місце з найсмачнішою випічкою (Ярославів Вал, 13).
Далі йдемо на вулицю Рейтарську, до місця паломництва киян – у дворик з воронами (Рейтарська, 9). Дорогою зверніть увагу на приголомшливий мурал на стіні будинку Стрілецької, 28, присвячений Лесі Українці.
Отже, дворик із воронами. Наразі тут лише 2 ворони, які живуть на цьому місці вже понад 15 років. За ними доглядають і гості, і мешканці двору.
Доля у кожної пташки спочатку складалася трагічно. Одного птаха пораненого привезли мисливці з лісу, іншого, майже вмираючого, із зоопарку.
Вийшовши з двору, поверніть праворуч і ви побачите найбільш незвичайний пам’ятник у Києві – Пам’ятник прикордонникам.
Якщо ви уважно подивитеся на наїзника і його коня, то помітите велику кількість “fuck-up’ів”, наприклад, що наїзник “висить” у повітрі, або що в нього немає жодних поводьев.
На цьому ж перехресті, ви знайдете пам’ятник-мандрівник “Конячка” – пам’ятник “Їжачку в тумані”.
Дорогою до однієї з головних святинь міста, Софії Київської, зайдіть у тихі дворики з муралами.
Наприклад, на перетині Стрілецької та Стрітенської. Там розташований цілий арт-двір із діючою виставкою. І там же знаходиться пам’ятник балерині, яка за переказами, жила в цьому дворі. Дорогою до наступного арт-дворика на Гончара, зверніть увагу на всіма відомих персонажів із радянського мультфільму “Жив-був пес” – Вовка і пса, які сидять під столом на Гончара, 15/3 (з боку вулиці Стрітенської).
Сквер на вулиці Гончара – носить ім’я Сквер Київських інтелігентів. Тут знайдіть пам’ятник ворону, перегляньте всі мурали і виходьте через внутрішній двір на вулицю Стрілецьку, де на будинку №6 ви побачите творіння київського художника Володимира Манжоса “Час змін”.
Йдучи Рильським провулком, ви потрапите на одну з найкрасивіших площ Києва – Софіївську площу. Енергетично приємне місце, де тут хочеться проводити якомога більше часу.
Собор святої Софії побудований за розпорядженням Ярослава Мудрого в XI столітті.
Софійський собор став першою внесеною до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО пам’яткою архітектури на території України. Дзвіниця була побудована значно пізніше, на замовлення гетьмана Мазепи. На неї можна піднятися, вхідний квиток окупить усі ваші очікування від побаченого.
На Софіївській площі знаходиться Пам’ятник Богдану Хмельницькому, який було відкрито 1888 року. Дата приурочена до 900-річчя Хрещення Русі.
Закінчуючи прогулянку, потрібно обов’язково загадати бажання, а одне з найбільш небанальних місць у Києві для цього – пам’ятник Леву-Водолію у сквері на Михайлівській площі.
Бронзова статуя Лев-водолій з’явилася в Києві на початку 70-х років, коли на Михайлівській площі було встановлено кілька копій археологічних пам’яток України. Сам лев є збільшеною копією посудини-водолія з археологічного музею в Переяславі-Хмельницькому. У середньовіччі такі посудини використовувалися під час ритуальних обрядів для обмивання рук у храмах. У давні часи люди вірили в те, що водолій не просто переливає цілющу вологу, а й регулює весь вир життя. Існує легенда, якщо сісти на Лева верхи і взяти за вуха, то здійсняться всі бажання.
Закінчити прогулянку можна спустившись на фунікулері до Поштової площі, щоб насолодитися краєвидами Дніпра. Enjoy 🙂
Автор Світлана Бондаренко