Ввечері гуляв безлюдним берегом моря.
Це було не весело і не сумно -це було чудово
Вінсент ван Гог
Заповідне місце, де можна насолодитися справжньою природою, не спотвореною шумною діяльністю людини?
Таке місце є в Україні. Це – Бірючий острів.
Так званий “Бірючий острів”, коса в південній, розширеній частині Федотової коси, розташована в західній частині Азовського моря, – унікальне місце, яке з одного боку омивається Утлюцьким лиманом, а іншого – Азовським морем.
Бірючий гарний у всі пори року.
Взимку море замерзає, і пейзаж як на Північному полюсі.
Уявіть – хвилі замерзають на зльоті, і від берега піднімаються тороси, обрамляючи берег крижаною стіною. Лід зупиняє вітер, все ніби завмирає – не чутно жодного звуку. Тільки гуркіт крижин, що наповзають одина на одну, порушує іноді тишу.
Весною на Бірючому квітне степ, ліловіє килимом тамариска, і повітря нагадує про рай до гріхопадіння.
Восени рясніє степ помаранчевим і охрою, іноді на Утлюцькому лимані ночують зграї лебедів – тут у них привал на шляху до теплих країн, перелітні птахи перетинають небо там і тут, блисне на сонці павутинка, азовські оливи починають віддавати тверду свою сріблясту.
Тільки в кінці жовтня температура води опускається до +18.
Незаймані білі пісочні пляжі, широкі, і як говорить Олег Скрипка: “ніби ти в Каліфорнії на березі океану”, прозора морська вода, чиста завдяки турботливим течіям, які залишають далеко за межами цього ареалу будь-який натяк на промислові відходи.
Рідкісний випадок душевного єднання – телеканалом 1+1 був знятий і неодноразово показаний мініфільм про Бірючий, не на замовлення, а в пориві почуттів зробили люди кіно, що передає тутешню унікальну атмосферу.
Втім, на Бірючому кожен може відчути себе зіркою – саме в такі місця приїздять особливі люді, щоб злитися з природою в палких обіймах.
До того ж з дикою природою.
До того ж Бірючий – це територія Азово-Сивашського національного природного заповідника.
Уявіть пролітають повз стада диких оленів благородних, начебто позують перед фотообєктвом, зазирають у вікна авто ручні ослики, лисиця, то сіра літня, то пріло-ржава – осіння, зупиниться в хащах степової трави, і буде зазирати Вам просто в душу…
Побувати на Бірючому весною, влітку чи восени – означає отримати шанс побачити життя справжньої природи.
Запаморочливі заходи сонця над Утлюцьким лиманом…
Величні сходи над Азовським морем… На березі здається, що ти сидиш на просторій терасі і можеш зачерпнути золото сходу чашкою – додати краси до ранкової кави…
Та й Азовське море, яке блищить під сонцем, в штиль, хвилі, що перекочуються в шторм – скільки відкриттів ви зробите, варто тільки зупинитися тут на довше.
Вода на Бірючому на стільки чиста, що можна стояти недалеко від берега, і дивитися як рибки зграями ковзають повз ваші ноги. Оксамитовий сезон в Криму, ось що нагадує осінь на Бірючому – тільки до природи бдижче і людей менше.
Варто тільки потрапити сюди, і все – ти закохався: йоги, адепти різноманітних практик, кайтсерфери приїздять на Бірючий з року в рік.
Невипадково, саме тут, саме тут на цьому півострові, ось уже дванадцять років протікає життя найбільшої в Україні резиденції сучасного мистецтва – Міжнародного симпозіуму сучасного мистецтва – “Бірючий”.
Тому там і там можна побачити скульптури, об’єкти, мурали, леттеринг, фрески, створені відомими українськими та європейськими художниками. Така галерея просто неба, і так весь рік.
Навесні та восени можна, влаштовуючись на Бірючому, взяти участь у житті резиденції. Тому що «Бирючий» – це експозиції, музичні фестивалі, вечірні покази, екзотичні party.
Що таке Бірючий?
Нічні купання в теплому морі, ранкова засмага під раннім сонцем, вечірні прогулянки крізь пряні запахи квітучого степу, літнє сонце, яке зігріє протягом довгої зими, легкий запах полину, що повертає в юність.
У вас буде свій Бірючий. Варто тільки забажати.
Автор: Інга Естеркіна, журналіст, мистецтвознавець, у минулому – співробітник Міжнародного симпозіуму сучасного мистецтва «Бірючий».