Ті, хто творить Різдво

Чим ближче до новорічних свят, тим більше атмосфера свята оживає на кожному кроці, й іноді здається, що це усе з’являється саме собою. Але, насправді за теплом, святковістю та відчуттям казки, стоять люди. Саме вони, творять справжнє диво своїми руками та серцем. Це справжні творці дива та носії традицій. Тож коли до Нового року залишаються вже фактично години, варто познайомитися з ними трошки ближче.

Різдвяна зірка та Михайло Швець

Де: містечко Дубляни, Львівська область

Вже більш як 20 років на Львівщині Михайло Швець створює свої різдвяні зірки, відтворюючи їх зі старовинних фотографій. Вони є рідним для України атрибутом традиційного Різдва. А завдяки роботі майстра, зірки мають такий самий вигляд, як і в часи СРСР, коли українське Різдво переживало заборону.

Донька майстра, Юлія Гризлюк, також є майстринею та дослідницею української зірки Різдва. Вона вірить, що колись зірки знову будуть майоріти в кожному домі. А наразі засяяти вона може у вас, адже майстер, охоче продає свої унікальні творіння.

«Сад вертепів»

Цей всеукраїнський волонтерський культурно-освітній проєкт має на меті об’єднати спільноти та молодь для відродження та поширення вертепу й колядування. Особливою ж метою є відродження традицій на деокупованих та прифронтових територіях.

Учасники «Саду вертепів» мандрують, грають вертепи, несуть святковий настрій та співають колядки, особливо там, де зараз особливо важко. Цього року, мандрує цілих 12 вертепів та 150 учасників. Вони вирушили в різні частини України зі своїми виставами та колядками.

Вертеп від ТНМК

Це різдвяна сучасна шоу-програма та концерт-перформанс від знаменитого українського гурту Танок на майдані Конго (ТНМК). Щороку група проводить своє шоу наприкінці грудня та безпосередньо на Різдво.

Їх вертеп, має відмінності від класичного, адже до програми додано сучасну музику, а саме хіп-хоп, трішки року, ну й звісно все доповнено гумором та театралізованістю.

Звучать у програмі різдвяні мотиви, щедрівки, колядки та авторські музичні твори гурту. Й усе це, переплітається з рок- та реп-елементами, створюючи унікальний мікс сучасності та традиційності.

Ансамбль «Божичі»

Цей фольклорний ансамбль грає автентичну українську музику. Створений він був ще 7 січня 1999 року, й відтоді, займається дослідженням, популяризацією та відтворенням народних танців та традиційної української музики. Особливу увагу, ансамбль приділяє тим творам, що ще збереглися на хуторах та в селах.

Крім участі у концертах, культурних проєктах та фестивалях, «Божичі» здійснюють фольклорно-етнографічні експедиції, на який і знаходять всіма забуті скарби культурної спадщини.

Музей-заповідник Миколи Гоголя й театралізовані екскурсії

У селі Гоголева, що на Полтавщині, де пройшли дитячі та юнацькі роки письменника, працює Національний музей-заповідник М.В. Гоголя. Сама стара садиба родини Гоголя, стала музеем, який реконструйовано за матеріалами з архіву, планами, малюнками та листами.

В самому ж комплексі, є батьківський будинок, флігель, де знаходиться робочий кабінет письменника, ставки, парк із садом, грот та альтанка.

Цікаво те, що на території заповідника, проходять екскурсії з елементами театралізованості. Мета таких дійств — дати змогу не просто отримати фактичні знання, але й побачити наживо атмосферу, у якій жила родина Гоголя.

«Старий Хутір» і різдвяний стіл

Туристичне етно-поселення та садиба зеленого туризму «Старий Хутір», знаходиться в смт. Опішня, Полтавської області. Це автентичне місце, в якому розташувалися у своєму первозданному вигляді хатки часів початку ХХ століття. Саме тут можна поринути в традиції українського села, пожити в старій хаті та навіть відвідати майстер-класи з різних ремесел.

Ну й звісно, саме тут можна скуштувати полтавські страви. А в період новорічних свят, тут для вас накриють традиційний різдвяний стіл. Також, бажаючі зможуть почастуватися на тематичних дегустаціях та частуваннях із традиційними святковими стравами.

Село Головківка й печиво «Коники та баришні»

У селі Головківка, що на Кіровоградщині, збереглася традиція випікання так званих Різдвяних «коників» та «баришень». Ними пригощають дітлахів, які принесли вечерю своїм хрещеним чи родичам. Відповідно хлопчики, отримують у дарунок «коників», а двічатка «баришень».

Форми для печива є традиційними, часто зробленими вручну та збереженими протягом десятиліть. А от саме готове печиво, прийнято прикрашати розписом чи глазур’ю.

Тож саме завдяки хуторам, печиву, музеям, колективам та майстрам, справжнє українське Різдво усе більше популяризується. Й хоча воно набуває певного нового та сучасного амплуа, проте зберігає й свою справжню автентичність.