Україна славиться безліччю відомих міст, містечок й селищ. Проте існують і такі, які попри свою унікальність залишаються для багатьох туристів – Terra incognita.
Седнів – не дивлячись на маленькі розміри, приваблює мандрівників своєю унікальністю та автентичністю. Не даремно ж його визнали одним із найгарніших міст України.
Найцікавішим є те, що в Седневі зібрані дійсно ексклюзивні локації, які здатні привернути увагу, як дорослих, так і малечі.
Досить незвичайною вважається й територія на якій розташоване містечко – з горбистим берегом та ярами.
Витокам цього містечка можуть позаздрити навіть найбільші міста. Седнів був одним із центрів козацтва близько 300 років тому. Тут була побудована садиба козацьких полковників Лизогубів, з яким Тарас Шевченко мав міцні дружні стосунки. Заглиблюючись в історію, не можна не відзначити те, що саме в Седневі Тарас Шевченко провів кілька сезонів. Це місце надихнуло його на нові літературні твори та пейзажі.
Тільки тут природна краса тісно переплітається з автентичністю будинків, плетеними парканами, старими дерев’яними човнами.
Окремої уваги заслуговує річка з містичною назвою – Снов, яка до того ж вважається найчистішою річкою Європи.
Що подивитися у Седневі?
Кам’яниця
Кам’яниця Лизогубів вважається найяскравішою історичною , на дивовижу спокійне спадщиною маленького повітового містечка.
Для неї характерна прямокутна семетрична форма, витягнута з півночі на південь.
Також увагу привертає високий цоколь і щипцевий дах із трикутними фронтонами з боків. Просторова структура кам’яниці це класичний вигляд українського народного житла – хати, розділені на дві частини. У стінах є глибокі аркові віконні ніші та завершено поміркований карниз.
Успенська церква
Маленька цегляна Успенська церква вважається “наймолодшою” в Седневі, хоча побудована в 1860 році.Той період характеризувався будівництвом старих дерев’яних церков, які слугували кам’яними спорудами.
Варто зазначити, що в роки Другої Світової війни, він був єдиним діючим храмом у всій окрузі.
Георгієвська церква
Справжньою родзинкою Седнева – можна вважати дерев’яну козацьку церкву святого Юра, яка була побудована без жодного цвяха. А ще козаки Седнівської сотні завжди освячували тут свої шаблі перед важливими військовими походами.
Спочатку церква будувалася як однокупольна. Дві додаткові бані були прибудовані під час реставрації, яку проводили останнім часом після пожежі.
Садиба Лизогубів
В XVII ст. містечко Седнів був власністю Якова Лизогуба, відомого чернігівського полковника. Істориками було доведено, що в далекому 1697 році седнівським сотником було призначено Степана Бутовича, крім того, він був зятем вищезгаданого Якова Лизогуба, бо одружився з його донькою Марією, улюблений онук був повною тезкою свого дідуся. Саме Якову-молодшому за заповітом дідуся дістався цей маєток.
В садибі на постійній основі проводиться конкурс: “Седнівська осінь”. Заради цього дійства, сюди з’їжджаються представниеи різних професій творчого характеру.
До речі, саме після відвідин цього мальвничого містечка Леонід Глібов напісав свій вірш “Журба”.
Зелений гай, густесенький,
Неначе й справді рай…
Рафтинг на річці Снов
Снов – щось дійсно магічне й звабливе приховує ця назва. Річка є правим притокою Десни й підживлюється талою водою. Її часто називають:
вузькою річкою на широких просторах
Спокійні води цією річки приваблюють тисячі любителів сплавів на байдарках. Проте не меншу зацікавленість вона викличе також у рибалок. Басейн ріки налічує понад 20 видів риб. Чудовий привід завершити мандрівку – запашною рибною юшкою.
Зазвичай, туристам пропонується два маршрути по складності. Щоб кожен міг отримати задоволення від такого екстремального способу відпочинку, не зважаючи на фізичну підготовку.
Альтанка Глібова
Популярна альтанка Глібова розташована в парку сім’ї Лизогубів. Побудована вона на початку ХІХ століття в стилі класицизму.
Святе джерело
Не альтанкою єдиною. Причаїлася тут ще одна пам’ятка, яка зацікавить більшою мірою для паломників.
Якщо вірити давнім переказам, що в горі під землею, течуть три струмки. Перед виходом вони виходять на поверхню і зливаються в загальне джерело, один струмок. Святе джерело б’є просто з-під землі з високої кручі над річкою Снов.
Місцеві жителі вирішили облаштувати його таким чином: щоб вода щоб вода згори заходила до колодязя, а через нижній отвір виходила на поверхню, у місці виходу джерела з-під землі поставили звичайне колодязне коло. Отвори були зроблені так, щоб підтримувати один рівень води в колодязі (до півметра), щоб можна було без зайвих зусиль черпати воду відром.
Саме дно колодязя вирішили забетонувати, для того, щоб вода не входила в землю і не замулювалася. Таким чином вода прямо з джерела тече струмком у Снов. Джерело було названо святим не просто так, насамперед через те, що віряни спорудили над джерелом капличку і повісили ікони. По-друге, віряни вважають воду не просто чистою, смачною, а й цілющою через те, що вода зі Святого джерела довго не псується.
Седнів на дивовижу спокійне та магнетичне містечко. В ньому відразу ж відчувається – нескорений козацький бойовий дух.
І хто б міг подумати, що саме йому доведеться відчути на собі пекло окупації в ХХІ столітті, з перших днів повномасштабного вторгнення росії в Україну. Проте суттєвих руйнувань містечко не зазнало. А до Георгієвської церкви російські війська навіть увійти не наважилися. Мабуть, Бога побоялися.
Автор: Ірина Нижник