Знайомтеся, Рома 🙂Він живе і працює у В’єтнамі! 🙂
Про себе
Народився в невеликім місті Кіровограді в центрі України, в сім’ї інженерів.
З самого дитинства я був ще тим мрійником, і мої мрії, скажу я Вам, були найвищої якості. Обрав я найромантичнішу професію, де є можливість дивитися на світ з висоти пташиного польоту, і першим зустрічати світанки та проводжати заходи сонця. Закінчив я Кіровоградську Літну Академію України за фахом пілот цивільної авіації.
Після закінчення академії зіткнувся я з проблемою працевлаштування на роботу за фахом. Не опускаючи рук, знайшов роботу офіціантом в італійському ресторані «Соренто», де пропрацювавши півроку став адміністратором. Працюючи, я намагався, взяти для себе найкорисніше для себе, і як наслідок, відкрив в собі талант до приготування страв. В будь-яку вільну хвилинку я завжди знаходився на кухні та завжди спостерігав як готують кухарі, розпитував про особливосчті процесів приготування страв. Тоді я ще не здогадувався для чого знадобиться мені цей досвід.
А в один день листопада я сів, все обдумав і зрозумів, що потрібен виклик. Постановка нових цілей і навчання чомусь новому – ось що мене справді надихає.
Клас 🙂 Розкажіть про свою мандрівку!
Важко в двох словах все описувати.
Все було настільки несподіванно, я прочитав статтю про мандрівку і подумав, що було б круто поїхати подорожувати подивитися, як інші люди живуть, пізнати культуру, мову. А через два тижні я вже сидів у літаку Київ-Пекін з квитком в один бік. Мені було страшно, тому що я розумів, що стою перед внутрішннім вибором, дім, родина, де все зрозуміло або ж поїхати невідомо куди, навіщо і чи потрібно це насправді, чи це проосто ейфорія від прочитанного.
Я якійсь мірі Китай став для мене переломним моментом подорожі. Я остаточно залишився один, і в один з днів я усвідомив власну абсолютну свободу. Я вчився самостійно автостопу, як правильно складати 100 л в рюкзак, користуватися каучсерфінгом. Пам’ятою свій перший автостоп, чомусь було соромно. Автостопом я проїхав Китай – В’єтнам – Лаос – Камбоджу – Тайланд – Малайзію. Через 7 місяців подорожі повернувся до В’єтнаму для заробітку грошей для подальшої поджорожі.
Чому саме В’єтнам?
По-перше тут уже були друзі з Казахстану у яких можна було зупинитися, і по-друге, дуже лояльна візова політика країни.
А ось з цього місця детальніще будь-ласка 🙂
За всю подорож складнощів у відкритті візи у мене не виникало. В Україні я відкрив Китайську візу через агенство (користувався послугами агенства один раз, інші візи були відкриті самостійно), в Китаї в’єтнамську і ін.
У В’єтнамі дуже лояльна візова політика, туристичну візу можна відкрити на 3 місяці. Якщо відкривати візу в посольстві, то потрібен паспорт, фотто 3.5*4,5 , заповнена візова анкета, і звичайно ж гроші.
Отримання візи по прильоту відрізняється листом-запрошенням, його видає в’єтнамський бік, його можна замовити онлайн.
В’єтнам, який він?
Багато чого у В’єтнамі зрозумієш через 5 хвилин, на решту не вистачить цілого життя.
Це екзотична країна с красивою природою і уікавою історією. В’єтнам це соціалістична країна, але з в’єтнамської підприємливістю в країні панує «махровий капіталізм». Майже кожен житель країни є підприємцем, всі щось продають та виробляють.
Якщо дивитися на В’єтнам з туристичної точки зору, то місць, куди можна відправитися дуже багато. Тут дуже специфічний трафік, перший час я не міг зрозуміти, що відбувається на дорогах і по за яким принципом тут їздять, так як правил дорожнього руху для водіїв мопедів(а тут таких більшість) не існує, і вони тут їздять за інтуїцією. Особливо хотілось би відмітити різноманітність фруктів та їх дешевизну, наприклад, 1 кг манго, можна купити менше, ніж за долар.
Вам подобається В’єтнам? Яке було перше знайомство з країною?
Мені тут подобається, але сказати, що я хочу прожити все своє життя тут або завести тут сім’ю, не можу. Дуже різний менталітет, і ще мовний бар’єр. Чесно кажучи, коли я заїхав у В’єтнам, я про цю країну нічого не знав, крім того, що бачив фільм «Рембо»:). В’єтнм, відразу нагадав мені розповіді батьків про СРСР, де у них все було спільне: склянки, посуд, книги взуття. Дискотеки тут працюють лише до 11 вечора, а потім приїздить поліція і клуб закривають. За весь час я не бачив, щоб закохані цілувались на людях, мені здалося, що я опинився в минуле.
Чим зараз займаєтесь?
Обставини відкрили в мені новий талант, зараз я готую на замовлення торти, макаруни, зефір, профітролі. Як до мене прийшла ідея займатися таким бізнесом – я прилетів з Малайзії до В’’єтнаму у мене залишилось $100, я розумів, треба терміново шукати роботу.
Обійшов більше 20 закладів в пошуках роботи барменом чи офіціантом, і тільки 2 ресторани були зацікавлені в моїх послугах, але мене не задовольняла плата в 150 $ на місяць, а робочий графік 6 днів на тиждень з 8 ранку до 16 вечора. Інтуїція мені підказувала, що можна знайти роботу кращу, і вона мене не підвела.
Наступного дня я знайшов оголошення про зйомки рекламного ролика, де потрібно було зігати просту роль викладача англійської. Так я зарабив свої перші 100$ у В’єтнамі. На ці гроші (плюс ті, які у мене залишилися) я винайняв собі кімнату на місяць, незабаром я познайомився з жінкою із Білорусі, яка запропонувала мені взяти участь у фестивалі вуличної їжі. Я відразу згодився! На 17 доларів купив рис, манго, кокосове молоко для тайського десерту «Манго стики райс».
На цьому фестивалі я заробив $142 і це стало моїм стартапом в бізнесі. Але тоді я не розумів підказок, які мені давало життя. Я далі шукав роботу і приблизно, через тиждень у однієї знайомої був День Народження і вона попрохала мене приготувати десерт.
Я вже у неї попросив рисоварку, оскільки духовки у мене не було, і приготував шоколадний брауні та прикрасив їх кокосовою стружкою та лічі. Вийшло навіть дуже гарно, а потім виявилося ще й смачно. А далі «сарафане радіо». Я зрозумів, що тут проблеми з якісними десертами, походив по кафе, кондитерських, і зрозумів, що можу готувати краще та якісніше. Так з’явилася кондитерська «I.sweets». Я не реєстрував свій бізнес, так як це homemade і замоалення у мене через сторінку на фейсбуці.
Все залежить від людини, але робота є всюди, і якщо проявити наполегливість можна за тиждень знайти чим зайнятися. Я живу в Ханої, де основна робота у молоді – це викладач англійської мови. Вчителі англійської в Ханої отримують від $20, а носії близько 30$.
В чому полягає найбільше здивування від міста та країни в цілому, побуту, дозвілля місцевих?
Я дивуюсь і зараз. Найбільше здивування, це напевне культура їх поведінки. У них дуже не затишно в домівках, брудно і все лежить не на своїх місцях, а пилюку можуть і рік не витирати, вони вважають це неважливим. Що найбільше мене дивує, так це те, що люди прокидаються о 5 ранку та виходять у парки на ранкову зарядку, а ввечері – хто танцює танго, хто грає в бадмінтон, і більшість цих спортсменів – люди похилого віку. Я б дуже хотів щоб і у нас так було, а не розмови на лавочці про Янку з третього поверху.
Наскільки сильно вас змінила ця подорож?
Подорож – це завжди відродження себе. Я радію, коли оглядаюсь назад і порівнюю себе минулого і сьогоднішнього, і бачу гігантські зміни. Раніше я не жив по справжньому, я спав, в порівняні з тим вихрем подій, що відбувалися зі мною під час подорожі. Я кожного дня працюю над саморозвитком, мені ще стільки потрібно дізнатися, навчитися! Я тут і зараз – той хто сробив себе сам, своїми вчинками, діями.
Про ціни у В’єтнамі
Для іноземця тут дорого знімати житло, припустимо однокімнатна скромна квартира без розкоші буде вартувати $300 + комунальні послуги ( світло коштує 1 кВт – 3грн. 50коп.) Коли багато замовлень, коли за світло доводиться платити, дуже багато, близько $80. Тут дуже велика вологість, що дуже погано, я вважаю, особливо на початку весни, коли ти лягаєш в ліжко, а воно мокре від вологості, або коли миєш підлогу, а вона не сохне, а одяг покриваються грибком, і його потрібно прати кожні 3 дні.
Мені важко зараз судити про цінову політику. Я вдома не був півтора роки, багато чого змінилося, і ціни в тому числі. Але, спілкуючись з батьками, і знаючи, скільки зараз люди отримують, якщо зіставити, то продукти харчування в Україні дешевше, крім, звичайно, фруктів. Житло у В’єтнамі дорожче, так як ціни для іноземців і місцевих різні, як і на ринку.
Про їжу і в’єтнамську кухню
Я не прихильник в’єтнамської кухні, так як 80% страв із м’яса, але моїм знайомим подобається вулична їжа, особливо фірмовий суп “ФО”, це бульйон з рисовою локшиною, м’ясом та зеленню. Надлишок рису дозволяє людям їсти його весь час – їдять рис з м’ясом, смажений рис, рис в банановому листі з бобами, рис з морепродуктами. Я фанатик фруктів, тут дуже великий вибір, стільки різновидів манго, маракуї, аннони, дуже солодкий ананас і т.д. Ось за чим, а за фруктами я буду дуже сумувати, коли поїду.
Що подивитися у В’єтнамі?
В’єтнам – дуже різний і красивий. Це і багатоступінчасті рисові тераси, розташовані на схилах гір, які славляться своєю красою і величчю. Обов’язково до перегляду бухта Халонг, де у Вас захоплює дух від виду більше 2000 гір.
Місто Хуе – це притулок палаців і пагод, поховань і храмів. Якщо ви хочете побувати на білосніжних пляжах, то вам на острів Фукуок. Я там ще не був, але обов’язково поїду. Найбільша печера в світі знаходиться у В’єтнамі і називається “Шондонг“. Вона розташована в центрі країни, в 500км на південь від Ханоя.
Герой Roman Alexandrovich
Автор Світлана Бондаренко