Блакитне озеро Бучак – символ всеперемагаючої сили природи над бездумним свавіллям немудрого людства – виникло на місці гігантського котловану гідроакумуляторної станції.
У 1987 році під товстелезним шаром бетону зникли село Бучак, цінні історико-культурні артефакти дохристиянських часів, гектари лісів.
Однак, на місці недобудови чудом утворилося дивовижної краси озеро з чистою синьою водою, яке має глибину близько тридцяти метрів і заповнюється не дніпровською водою, а підземними джерелами. Тому навіть у спекотне літо вода в озері прохолодна і напрочуд чиста.
Озеро й навколишня територія входять до складу регіонального ландшафтного парку. І хоча місцевість сповнена залишками «грандіозного» будівництва (тунелі, бетонні майданчики, напівзруйновані стіни), природа поступово перемагає. В озері величезна кількість риби, в навколишніх лісах дикі кабани, вовки, ведмеді, галявини радують пістрявим різнотрав’ям.
Місця навколо вважаються містичними, справжніми місцями сили. Археологи стверджують, що тут були стоянки первісних людей, є багато знахідок трипільського періоду, з розташованої неподалік криниці Рожени, за повір’ям, пили воду перші руські князі. Навколо озера – гори Лисуха, Бабина й Московка. Саме на їхніх схилах розкопано давньослов’янські городища, знайдено велику кількість древніх поховань.
У другій половині ХХ століття на цій благословенній землі була своєрідна мекка корифеїв кінематографа. І сьогодні на берегах озера можна знайти залишки знімальних майданчиків Сергія Параджанова, Юрія Іллєнка, Андрія Тарковського, Володимира Денисенка та інших митців.
У 2013 році про цю місцевість Олегом Чорним знято документальний фільм «Голівуд над Дніпром. Сни Атлантиди».
Доїхати до озера Бучак досить складно: з Канева до селища Студенець можна добратися за допомогою авто, а далі тільки пішки з навігатором, а ще краще з місцевим провідником.
Автор Наталія Яременко