Іноді архітектурні споруди подібно людям мають вельми драматичні долі, переживають безліч змін і подій. Кловський палац – один з найкрасивіших палаців Києва, пам’ятник архітектури XVIII століття, на жаль, відноситься саме до таких.
У далекому 1753 році на кошти Києво-Печерського Свято-Успенського монастиря, на що належала йому історичної місцевості Клов (звідки і пішла назва) почалося будівництво розкішного палацу, що призначався під резиденцію представників імператорського прізвища на час їх відвідування Києво-Печерської Лаври.
Потрібно сказати, що вже з самого початку будівництва виникли проблеми, які потім чорною смугою переслідували палац протягом всієї його історії.
Спочатку Києво-Печерська Лавра запросила вже знайомого їй архітектора з Санкт-Петербурга Петра Нейолова. Він встиг розробити проект двоповерхової будівлі майбутнього палацу. Але, відбудувавши всього на всього один поверх, Неелов відмовився від проекту. Саме тоді до уваги церковників потрапив талановитий кріпак зодчий, їх підданий Стефан Ковнір. Під його руководітельством палац обзавівся другим поверхом і був завершений.
Протягом наступних чотирьох років всередині будівлі йшли оздоблювальні роботи при участь кращих українських народних майстрів. Документального свідчення закінчення будівництва палацу не збереглося, але орієнтовно це був 1761 рік.
Територію навколо палацу також облагородили, розбивши там цілий фруктовий сад, в наслідок став регулярним парком з величезною липової гаєм. Саме вона і дала назву цілому району, центром якого став палац – Липки.
Новозбудована витончена будівля поєднувало в собі класичний стиль бароко і елементи української архітектури. Велика оранжерея в саду налічувала понад дві тисячі фруктових дерев. Тут вирощували мандарини, лимони, а також і більш звичні для Києва яблука, груші, сливи, вишні.
Величезні сили і засоби, вкладені в будівництво шикарного палацу, на превеликий жаль, так і не були виправдані. Відразу ж по завершенню будівництва з’ясувалося, що палац нікому не потрібен.
Паралельно з Кловським в Києві зводився не менше шикарний – Королівський палац (нині Маріїнський) для представників царської родини, тільки вже за державний рахунок. Взагалі вся ця історія будівництва схожа на якусь ступінь конкуренції церкви і монархії, підсумком якої стала наявність в місті відразу двох царські резиденції.
Духовенство вважало, що імператорський двір зобов’язаний був розміщуватися у них, а влада вважала, що для цього цілком достатньо буде і «державного» житла. Тому навіть незважаючи на те, що ремонтні роботи в Маріїнському палаці тривали, перші особи країни воліли зупинятися саме там, всіляко оминаючи Кловський палац, який після будівництва кілька років просто порожній.
Палац спіткала доля тимчасового сховища. У 1764 році туди переїхала друкарня Києво-Печерської Лаври, слідом за нею там побували військовий госпіталь і Київська перша гімназія. Після пожежі 1863 року будинок реконструювали, і у нього з’явився ще один поверх.
Бурхливі події першої половини ХХ століття завдали великої шкоди палацу. Він був неодноразово обстріляний, пережив ще одну пожежу, втративши багато елементів декору. У 1970-их в ньому розмістили експозицію Українського державного музею Великої Вітчизняної війни 1941- 1945рр. Але знову-таки ненадовго. Наближалося 1500-річчя міста Києва, і рішенням ради міністрів УРСР був створений місцевий краєзнавчий музей. Його урочисто відкрили в 1982 році в Кловському палаці. Цілих двадцять років Музей історії Києва знаходився в його стінах і встиг стати однією з найбільш гідних пам’яток міста. Аж до 2004 року, коли палац з муніципальної передали в державну власність, виселивши звідти музей. Надалі там проводилися ремонтні роботи, в результаті яких палац втратив свій первинний вигляд, і характерну планування приміщень. У 2009 році тут розмістився Верховний Суд України.
Адреса: м. Київ, вулиця Пилипа Орлика, 8
Автор Анна Сипало
Шановна Анна Сипало, на третьому фото місто Львів.