Інше життя: українська модель про роботу в Індії

Не так давно я повернулася зі своєї чергової подорожі. Це була 26-та країна на моєму маршруті. Погоджуся з найчастішим визначенням на її адресу, Індія – країна контрастів!

Враження про Індію, найчастіше, досить суперечливі. На різних туристичних форумах і блогах часто можна зустріти абсолютно протилежні відгуки: “Індія – свята земля” або щось на кшталт: “Індія – смітник”! Країна мавп не залишає нікого байдужим!

Якою ж стала Індія для мене?

В Індію я потрапила за контрактом з модельним агентством. Погодилася я не одразу, оскільки потрапила під ті самі відгуки від знайомих та інформацію з простору інтернету.

Хтось був на Гоа, і залишився в повному захваті, а хтось гнівно обговорював Делі і Мумбаї, як свій найсумніший досвід у житті. Говорили і про те, як там легко можуть вбити і пограбувати, про антисанітарію і сміття кругом і т.д. Але я все-таки зважилася.

Як почалася Індія для мене?

Візу я отримала легко і швидко. Аптечка на всі випадки життя займала пів валізи. Мій шлях прямував до Мумбаї або як його досі називають місцеві – Бомбей.

Мене порадувало, що одягатися ми могли як завгодно.

Оскільки місцевих жителів ми анітрохи не приваблювали, спокійно могли одягати шорти і футболки. Але варто зазначити й те, що такий стиль одягу стосується тільки Мумбаї, оскільки він вважається одним з найбільш просунутих і цивілізованих міст в Індії.

Легко, в плані одягу, можна почуватися ще тільки на Гоа. У жодному разі не одягайте коротке, наприклад, у Делі можуть і камінням закидати.

Щоб уникнути проблем, варто завжди дотримуватися традицій народу, в гості до якого ви приїхали.

Попри те, що я прилетіла до світанку, мене зустріло спекотне, важке і вологе повітря. Люди, дуже багато людей! Спочатку я вирішила, що це аеропорт, але коли мене забрав водій і ми понеслися вулицями міста, що прокидається, я зрозуміла, що так тут завжди!

Мумбаї – місто, яке ніколи не спить! Не дарма його часто порівнюють із Нью-Йорком через його міську невтомну метушню, повну руху.

Де я жила

Умови для проживання були непоганими. Багато індусів не займаються прибиранням будинку самостійно, а користуються послугами прибиральниці. Вони або вже живуть у сім’ї, як прислуга, або приходять у будинок у будь-який зручний час для прибирання.

Прислуга в будинку може сягати й кількох десятків людей! І все це не для того, щоб показати рівень достатку, а спосіб боротьби з безробіттям.

Моторикша

У перший день я боялася виходити на вулицю. Але голод узяв гору. Машини, мопеди, мотоцикли, велосипеди і, звісно ж, родзинка – моторикша. Усе це хаотично рухалося, сигналило і пищало, здавалося перейти дорогу – це небезпечно для життя.

У ПДР немає “шанувальників” і всі їздять так, як уміють. До речі сигналять вони завжди – у справі й ні. Моторикша – це дуже зручний вид транспорту, і може проїхати там, де машина не зможе.

Моторикші в Мумбаї оснащені лічильниками, а наприклад, у Делі ціну вам назвуть таку, яку захоче рикша.

На дорогах Індії можна зустріти двоколісний мотоцикл, на якому дивом вмістилася вся сім’я з чотирьох осіб. Це ще що! Моторикша вміщує в себе троє дорослих, але одного разу я бачила, як з неї виходило дві жінки і шестеро дітей!

Їжа

Звісно ж, їжа в Індії сповнена прянощів і різними сортами рису. Гострими, страви готуються здавна і навмисно. Якщо якийсь продукт на спеці зіпсувався завдяки гостроті, у людини менше шансів отруїтися. Індійську їжу краще розкуштувати потихеньку, щоб зрозуміти, як її сприймає організм. Їжа Північної Індії менш гостра на відміну від Південної. Мені дуже припала до смаку індійська їжа. Індуси знають толк у приготуванні рису.

Варто зазначити, що індійська кухня, до всього, дуже жирна. Рис, багато олії, дуже смачні коржі і навіть десерт на основі рису!

На місцевих базарах достаток фруктів і овочів, а така краса в Індії цілий рік.

Ніколи не платіть ту ціну, яку у вас просять за товар – індуси в цьому плані гірші за арабів, торгуйтеся.

Цінників немає і торгаші цим користуються. Для початку вивчіть ціни в магазинах, а вже потім вперед – “штурмувати” ринок. Якщо зовсім ліньки, то у всіх великих містах Індії працює інтернет-магазин bigbasket.in, де можна замовити величезну кількість товарів для дому та продуктів з доставкою додому.

Мумбаї посідає сьоме місце у світі за чисельністю населення. Спека, перенаселення і величезна кількість транспорту не залишає шансів на свіже повітря.

Злидні є всюди. Сміттєві баки – це те, що мені вкрай рідко траплялося на очі.

Справити нужду – в будь-якому місці і в будь-який час, (я серйозно), і ніхто криво не подивиться.

На світлофорах, біля торгових центрів, під мостами часто тиняються жебраки і просять милостиню. Для більшості індусів, біла людина – це багата людина, тому іноземцю жебраки просто перегороджують шлях. Серед них багато маленьких дітей і від цього стає не по собі. Брудні, лежать вповалку з собаками, п’ють каламутну воду, а жінки відловлюють у них вошей. Моторошне видовище! Цілі сім’ї живуть на узбіччях, розбивши свій табір.

Воду потрібно пити тільки бутильовану, частіше мити руки, а також ретельно вимивати овочі та фрукти перед вживанням.

Робота моделі в Індії

Робота моделлю в Індії має свої особливості. Там немає моделей зі світлим волоссям, не користуються популярністю і дуже худі моделі. В ідеалі модель має бути схожа на красиву індуску. Мені також довелося придбати пару карих лінз, оскільки мої темно-зелені очі були для індусів недостатньо темними.

Я фактично не знімалася в традиційному індійському одязі, незважаючи на те, що я шатенка. Для індусів моя зовнішність “занадто західна”, тому мої зйомки, в основному, стосувалися європейських брендів: Vero Moda, Mango, Sprite. Але мені все-таки вдалося знятися в образі індійської нареченої. Було незвично, особливо той факт, як за всю весільну церемонію наречена витримує таку вагу сукні, масивних сережок, прикрас на голову, ніс, шию і руки. Це дуже важко! До кінця зйомок у мене боліли ніс і вуха.

Пам’ятки в Мумбаї

З дозвіллям особливо не розгуляєшся. Так, у Мумбаї є цікаві місця для туриста, але будучи моделлю, потрібно бути готовим щодня.

Здебільшого, цікаві пам’ятки розташовані в Колабі, – це сучасна частина міста. Варто сказати, що вирушити в туристичний похід у 40-45 градусів зможе тільки дуже відважний мандрівник!

Попри це, мені вдалося побачити Ворота Індії, готель Тадж-Махал, вокзал Вікторії, вирушити на пагоду Світової Віпассани, повечеряти в знаменитому кафе “Леопольд”, що докладно описано в знаменитій книзі “Шантарам”.

Також у нічний час для моделей є доступ до багатьох клубів не просто безкоштовно, а там ще нагодують і напоять. У цьому один із привілеїв моделей. Є хлопці, які обожнюють нічне життя, а є й ті, які йдуть від відсутності альтернативи або просто поїсти 🙂

Особливості

Індуси не пунктуальні й дуже повільні. Часто були випадки, коли водій запізнювався на годину, а то й більше. Кастинги скасовувалися і переносилися, робота розтягувалася на години. Запізнюються індуси не тільки тому, що такі вже вони, а й ще через затори, через які транспортний рух за основними напрямками просто завмирає кілька разів на день.

Метро в Мумбаї наземне, оскільки склад землі не дає змоги побудувати підземні тунелі.

Є ще дещо, що часто викликало подив.

Ми зазвичай виявляємо згоду кивком голови, а заперечення поворотом вправо-вліво.

Але в Індії є трохи інакше – голова нахиляється до правого і лівого плеча. Найчастіше цей рух не супроводжується словами і важко зрозуміти, згодна людина чи ні.

Цей рух може означати: “так”, “ні”, “так собі”.

Індуси чудово розуміють один одного, оскільки в цій відповіді потрібно дивитися за виразом обличчя людини.

Спека стоїть у Мумбаї цілий рік. Влітку мусони з проливними дощами і спека, а в решту часу просто спека. Звичайно, дуже вже хотілося освіжитися в Аравійському морі, але ще до приїзду я чула про його “чистоту”.

Пляжі в Мумбаї відверто брудні й купатися не рекомендується. Незважаючи на це, місцеві плескаються у воді і тиняються пляжем натовпами. Потрібно розуміти, що є інфекції, з якими організм місцевого може впоратися, а наш організм – ні.

Свято Холі

Через кілька днів після мого приїзду настало свято Холі. Це дуже барвисте свято, воно припадає на кінець зими і початок весни і триває три дні. В останній день люди всюди кидають один в одного кольоровими порошками і водою. На вулицях панує буйство фарб.

Тут два шляхи: або не виходити на вулицю весь день, щоб уникнути казусу, або йти на фестиваль і стати учасником свята.

Туристам зі світлим волоссям варто бути гранично обережними, бо фарба в’їдається у волосся і її ще довго не змити. А все тому, що найчастіше порошком не просто кидаються, а нападають і втирають із силою, здебільшого, в обличчя і голову.

Для походу на такий захід варто одягнути речі, з якими ви готові розлучитися, оскільки відіпрати потім неможливо. Тіло і волосся намажте олією, щоб не дати пігменту вбратися. Одягайте окуляри, щоб мінімізувати ризик потрапляння порошку в очі.

Атмосфера на фестивалі дуже весела, ще й з огляду на той факт, що традиційним напоєм на цьому святі життя є – “тандай”, до складу якого входить молоко та марихуана. Музика, танці та море барв.

Святкування Великодня в Індії

Досить незвично пройшло святкування Великодня в Індії. Цього дня ми хотіли потрапити на святкову службу. Природно в Індії навіть християнські церкви мають відмінні від наших традиції святкування. Знайомий індус, який сповідує християнство, запросив приєднатися до служби в одній маленькій християнській церкві в бідному районі.

Усе відбувалося зовсім не так, як у нас, але попри все, ми всі були там з однією метою. Жінки перебували окремо від чоловіків у білих сарі з покритою білою хусткою головою.

Стояли на колінах, часом піднімаючись на ноги і знову стаючи на коліна під проповіді пастиря. Парафіяни виявилися дуже привітними і фотографувалися з нами, адже для них було новинкою побачити іноземок у своїй церкві. Пастир назвав наші імена по закінченню служби і всіх нас привітали.

Після, була святкова трапеза. Рис біріані – для вегетаріанців, біріані з куркою – для не вегетаріанців. Цей день був сповнений позитивних емоцій та чудового настрою.

До речі, в Індії всі продукти мають червоне і зелене маркування, оскільки чисельність вегетаріанців дуже висока через індуїзм. Тому маркування спрощує процес вибору потрібних продуктів і не забирає час на аналіз складових товару.

Аюрведичний масаж

Я вирішила обов’язково спробувати в Індії знаменитий аюрведичний масаж. Вибравши салон, я вирушила на відразу цілий масажний комплекс з аюрведи. Спочатку масажист поливає рясно олією голову і масажує її. Потім укладає на спеціальну кушетку, закриває очі ватними дисками і рухами маятника протягом п’ятнадцяти хвилин ллє теплим струменем олію на лоб, у зону третього ока. У той момент я вже не відчувала почуття гидливості від того, що моя голова і волосся в олії. Слідом масажист почала купати, в буквальному сенсі, все моє тіло.

Завершальним етапом була парова камера.

Після довелося ще двічі мити волосся вдома, оскільки олії було занадто багато. Загалом процедура не припала мені до смаку.

Місто Варанасі

Напевно найбільш шокуючою для мене була поїздка в місто Варанасі на зйомки фільму.

Місто Варанасі знамените в усій Індії, як святе місце, де кожен індус мріє вирушити в останню путь.

За традицією, індуси проходять обряд кремації. Варанасі – це місто-крематорій, яке стоїть на святій річці Ганг. Двадцять чотири години на добу те й діло, що горять тіла померлих, а їхні останки відправляються в річку Ганг. У повітрі стоїть важкий запах горілої плоті та волосся. Не дивлячись на те, що річка заповнюється пеплоп, за сто метрів від гат (спеціальне місце для кремації), купаються діти і жінки перуть білизну. Це видовище шокує.

Місто просякнуте смертю і хворобами. У прощанні з померлим немає ні смутку, ні скорботи, адже індуси вважають, що душа перенеслася до нірвани – раю, і за того, хто залишив цей світ, потрібно тільки радіти. З незвички ці думки наводять моторошні відчуття.

Одного разу, перепливаючи на інший бік Гангу на човні, я побачила видовище, яке ніколи не забуду: двоє людей сиділи на березі, а за п’ятдесят метрів від них собака роздирала труп людини. Наш супроводжуючий не зрозумів мого жаху в очах, оскільки це нормальне явище. Найімовірніше, це був бездомний і його нікому ховати.

За сценарієм мені потрібно було пірнути з головою в Ганг і виплисти біля берега, до останнього я відмовлялася це робити. Ніч, холодно, води Гангу, які повні всяких бактерій. Але чого не зробиш заради мистецтва, шляху назад не було…

Індія – дивовижне місце, де попри високий рівень бідності, люди приймають життя таким, яким воно є. Вони вірять, що в цьому світі їхнє перебування тимчасове.

Не дарма багато туристів повертаються до Індії знову, адже саме там відчуваєш життя інакше, саме там твої буденні проблеми видаються нікчемними в контрасті з життям більшості місцевих. Контраст усередині Індії в розкішних особняках і нетрях, золотих храмах і гектарах сміття, у пишних весіллях і вічно палаючих гатах у Варанасі.

Індія – дивовижне місце, де попри високий рівень бідності, люди приймають життя таким, яким воно є. Вони вірять, що в цьому світі їхнє перебування тимчасове.

Не дарма багато туристів повертаються до Індії знову, адже саме там відчуваєш життя інакше, саме там твої буденні проблеми видаються нікчемними в контрасті з життям більшості місцевих. Контраст усередині Індії в розкішних особняках і нетрях, золотих храмах і гектарах сміття, у пишних весіллях і вічно палаючих гатах у Варанасі.

Подорожуйте, адже життя на планеті дуже багатогранне і цікаве. Нам є чому повчитися в інших народів.

Автор Маргарита Симон

Фото – з особистого архіву авторки

Дружити з Маргаритою на Фейсбук

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *