Де: Черкаська область, село Ліпляве
Канів та його околиці часто пов’язують з шевченківськими місцями проте зацікавить він не лише любителів історичних подій, а й поціновувачів зеленого туризму та камерного відпочинку.
Не існує такої людини, яка б не мріяла хоча б на хвильку перенестися в дитинство, прийти на гостину до бабусі. В хатинку, від якої стає відразу тепло й по-домашньому спокійно.
Хатка, якій 130 років
Саме таку неймовірну місцину нам нещодавно вдалося відвідати. Всього 100 кілометрів від Києва – і ви потрапляєте в зовсім іншу реальність — ім’я якої “Бабусина хатка”.
Від звичних скансенів вона відрізняється тим, що тут можна доторкнутися всіх предметів і навіть залізти на піч. Та випити ароматного трав’яного чаю з духмяною випічкою.
Проєкт “Бабусина хатка” доволі молодий, а хатинці 130 років. Одного разу під час вечері тато приголомшив новиною — я придбав шевченківську хатку. Спочатку її використовували для сімейного відпочинку.
Але потім трапився карантин, який став потужним поштовхом для втілення шаленої ідеї.
Цей культурний стартап про родинні зв’язки та занурення в безтурботне дитинство заснувала Анна Сухобрус. Вона виросла в місті та з заздрістю слухала розповіді однокласників, у яких була змога поїхати до бабусі в село.
Не садиба й не музей
Я не називаю хатку садибою, оскільки це для мене два різних поняття. До садиби можна завітати та замовити їжу, переночувати, навколо тебе завжди метушиться персонал, проте це не наш випадок.
У “Бабусиній хатці” ви можете поспостерігати, як вариться борщ у печі або печеться хліб. Я лише зустрічаю гостей і проводжу екскурсію. А далі їду, даючи нашим гостям побути наодинці зі своїми думками та зануритись у світ автентичності та особливої атмосфери.
В хатинці всі речі з душею
Коли трапився карантин та пов’язані з ним обмеження, для багатьох — це стало поштовхом переосмислити своє буття та зрозуміти, чого бажаємо насправді. Саме тоді Анна зі своєю донькою два місяці проживали у бабусі в Каневі.
«Щодня я відчувала, з яким теплом та трепетом бабуся піклувалася про нас, і від цього на душі ставало тепліше. Тому я вирішила поділитися цим теплом з іншими».
Так на сімейній нараді ухвали рішення, що автентичність хатинки треба зберегти максимально. Тому ми навмисно не проводимо тут проводку — лише свічки, воду — набираємо з криниці. Саме так жили наші прабабці. В “Бабусиній хатинці” — всі речі мали реальних господарів та були у вжитку.
Кожна деталь інтер’єру має своє таємне значення. Сволок – (балка, на якій тримається стеля) вважалася святим місцем, куди не могла дістати нечисть. А коли в сім’ї нездужала дитинка, то її прикладали голівкою до сволока й хвороба відступала.
Піч — головна окраса хати
Особливе місце в хаті відводилося печі, адже вона вважалася місцем жіночої сили. Тому коли в родині з’являлася нова жінка– невістка, то їй обов’язково треба було подружитися з піччю й для цього проводили спеціальні ритуали.
Мені теж не відразу вдалося “знайти ключ” до печі в “Бабусиній хатці”. Пройшло приблизно пів року, перш ніж вона мене прийняла й я навчилася її розпалювати — згадує Анна.
Спогади завжди поруч
Бабуся Рая та дідусь Віктор Якович, у яких тато Анни придбав незвичайну хатинку, живуть навпроти.
Тож були для Анни такою собі “паличкою рятувалочкою”, адже все своє життя мешкають в селі. Саме бабуня Рая навчила нашу героїню розпалювати піч та пекти хліб. Тому коли до “Бабусиної хатки” приїздять, на фотосесію, подивитися, як печуть випічку або ж просто в гості насолодитись неймовірною атмосферою гостинності та затишку, їх зустрічає Анна з бабусею Раєю.
Прадід Олекса був гончарем, і мені пощастило знайти його учня, який до цього часу займається улюбленою справою. З його допомогою мрію виготовити репліки гончарних виробів свого пращура.
А знаєте, чиїх рук не минала найтяжча робота? Звичайно ж, це дружини гончарів. Вони були змушені носити глину з ріки та вимішувати її руками. З впевненістю можу заявити: прабабуся Маня була міцною жіночкою.
Незадовго до початку повномасштабного вторгнення Анна з родиною придбала ще одну хатку неподалік. Де гості зможуть залишитись з ночівлею і перепочити після важкої дороги. Знаєте, ідеальна картинка – це дати друге життя декільком хатинкам. І наректи ім’ям бабусі, щоб викликати приємний щем у серці кожного гостя.
Крім вище згаданих фотосесій та майстер-класів, в “Бабусиній хатці” проводяться Вечори етнічної музики та традицій, найближча така подія стартує вже 8 січня 2023 року, Присвячена вона до відкриття другої хатинки. Якщо ви поціновувач оригінальних та камерних свят, обов’язково завітайте.
Якщо ви бажаєте побачити задоволено-здивовані оченята ваших діточок, залізти на теплу піч, порозглядати візерунки на вишиванках, спробувати відкрити скриню, а також побути наодинці зі своїми думками, приїздіть у це прекрасне місце для знайомства з українською культурою та традиціями. Такого ви ще не бачили.
Автор: Яна Шевцова