Тур’ї-Ремети – абсолютно унікальне село в Україні, яке знаходитьсяв Закарпатській області.
Для гастро-задоволень, в цьому регіоні зазвичай пригощають баношем та бограчем, але Тур’я-Ремета має особливу страву, яку асоціюють з Францією, і ніяк не з Україною.
Вже 200 років в селі Тур’ї-Ремети готують жаб’ячі лапки за традиційним французьським рецептом.
Фото bogdanov.info
Як в Закарпатті почали готувати жаб’ячі лапки
Традицію споживання жаб у закарпатське село завезли французи на початку XIX століття.
Після битви під Ватерлоо в 1816 році, країни-переможниці — Росія, Пруссія, Австрія та Велика Британія — вирішили тимчасово вивезти з Франції всіх полонених офіцерів наполеонівської армії: була небезпека, що вони зберуться влаштувати військовий заколот задля ще одного повернення Наполеона до влади.
А оскільки найбільш “забутим” закутком Австрійської імперії тоді було Закарпаття, було вирішено відправити сюди частину французьський полонених, в тому числі в село Тур’я Ремета.
Серед полнених був кулінар, учень знаменитого ресторатора Огюста Ескоф’є. Він, перебуваючи у засланні, замовив листом до своїх друзів на батьківщині кілька французьких їстівних жаб, івже за декілька місяців їх надіслали до Закарпаття (живими!) поштовим диліжансом.
І вже тут, на місці, француз-ентузіаст схрестив провансальських земноводних з місцевими різновидами. Потім ці жаби обжилися у старому руслі річки Турички. Пізніше, місцеві мешканці й самі призвичаїлись до екзотичної як для України гастрономії.
Місцеві кажуть, що найсмачнішими виходять страви з тих жаб, котрих виловили до перших травневих гроз!
Для приготування використовують лише задні лапки, на кілограм делікатесного м’яса місцевим потрібно зловити майже 80 жаб. Зазвичай, улов продають рестораторам.
Екологи б’ють на сполох?
При цьому екологи можуть бути спокійні — до рідкісних «червонокнижних» видів, які підпадають під міжнародне «зелене» законодавство, ці різновиди аж ніяк не належать.
За матеріалами agroportal.ua
Хочете сказати, що полонений з 1816 року був кулінаром, відсидів в ссилці в Закарпатті, а потім повернувшись на батьківщину пішов учнем до Огюста, який народився тільки потім в 1846 році? Ви хоч перечитуйте, що ви пишете. Ше й назва – з ізюминкою – філологи))))