«Створити те, чого немає в дійсності, кинути людям фантазію, ідеальне, неіснуюче, але прекрасне — тільки в цьому може бути різниця актора від гарно вишколеної мавпи. А для цього треба розбудити фантазію, виростити їй крила і навчитись літати» — Лесь Курбас
Майбутній актор, талановитий театральний режисер, драматург і перекладач народився 25 лютого 1887 року в невеликому містечку Самбір (тепер Львівська область) у родині акторів. Його батько, особисто знаючи, що таке голодне життя мандрівного актора, спочатку не бажав для сина повторення його ж долі. Тому юний Олександр (справжнє ім’я), перш, ніж піти по стопах батьків, отримує гідне європейську освіту, закінчивши філософський факультет Віденського університету.
По завершенню навчання він починає роботу в театрі Гната Хоткевича «Руська бесіда». Але другорядні маленькі ролі героїв-коханців не влаштовують амбітного молодого актора. Тому, переїхавши до Тернополя, Курбас збирає стаціонарний театр «Тернопільські театральні вечори» і береться за постановки сучасників – Чехова, Горького.
У 1917 році він отримує запрошення від Миколи Садовського переїхати до Києва, де на той момент рівень театральної культури був значно вище. Театр Садовського був першим українським професійним театром, і Лесь Курбас, не замислюючись, стає його частиною. Але так склалося, що своєю акторською кар’єрою він жертвує на користь режисерської. Майже відразу в центр його уваги і діяльності потрапляє організація молодих акторів, яка згодом переросте в Молодий театр, відкриття першого сезону якого відбудеться в театрі Бергоньє (сьогодні – Театр російської драми імені Лесі Українки) і буде мати великий успіх як у критиків, так і у публіки.
Крім постановок, Курбас багато часу приділяє і публіцистиці. Він стає одним із засновників журналів «Театральні вісті», «Барикади театру», «Радянський театр», де публікує і свої статті теж. У них він робить огляди на театральне життя в цілому, часто вступає в полеміку з приводу політичної позиції, і дуже багато розмірковує про мистецтво майбутнього, про самобутність театру і перспективі його розвитку, намагаючись залучити громадськість до сучасного репертуару і літературі нової хвилі.
Паралельно розробляє студійні програми акторської майстерності і переводить п’єси для свого театру. Що цікаво, Лесь Курбас досконало знав вісім мов, але російська так і не вивчив, що стало невеликим перешкодою, коли він потрапив в російськомовну середу київської інтелігенції.
У 1919 році він входить до складу керівництва оперного театру «Музична драма». Тут він знайомиться з 19-річною танцівницею Валентиною Чистякової, що стала в майбутньому його дружиною і головною музою, його «милою пані Ліллі», як він ніжно називає її в листах.
Лесь Курбас
У наступному році Лесь Курбас з трупою відправляється в своє перше турне по Київщині з ново створеним ним театром «Кийдрамте» ( «Київський драматичний театр»).
А в 1922 році він організовує знаменитий театр «Березіль», що став одним з головних його досягнень і мав величезний вплив на розвиток українського театрального мистецтва.
З цього часу починається його тісну співпрацю з Вадимом Меллером, який займає посаду головного художника, і Миколою Кулішем – головним драматургом театру. Навіть після переїзду до Харкова, їх спільна робота не припиняється.
П’єси, які ставив «Березіль», на жаль, не були сприйняті радянськими критиками. Курбаса почали звинувачувати в викривлення оптимістичній радянської реальності і націоналістичних налаштовані. Його усувають від управління театром і в 1933 році заарештовують. Але навіть перебуваючи у виправно-трудовому таборі, Лесь Курбас слід своєму покликанню і справі, яке любив і якій присвятив усе своє життя. Там, на закінчення, він створює саморобний театр, який діє до повторного суду, рішенням якого, в 1937 році один з найталановитіших і впливових українських представників культури Лесь Курбас був розстріляний.
Його ім’я було реабілітовано в 1957 році разом з іншими репресованими. У 1989 році Харківський український драматичний театр імені Т.Г. Шевченка встановив меморіальну табличку в пам’ять про режисера. А одна зі сцен театру знову отримала назву «Березіль». Мала батьківщина теж не забула про своє талановитого представника. Львівський академічний театр носить ім’я Леся Курбаса.
______________
Автор Анна Сыпало