не закохуйся в вбрання,
а закохуйся в ту душу,
що потрібна для життя!
Бо краса – це сон зрадливий,
раз присниться та й нема.
А душа – це все на світі,
що потрібно для життя.

_____

Богдан Ступка

Хто з українців не знає легендарного Богдана Ступку? Це справжній колос українського сучасного театру, який став іконою і прикладом для наслідування для тисяч випускників театральних вузів і простих українців.

В репертуарі Богдана Сильвестровича було багато історичних ролей. Він зіграв гетьманів Івана Брюховецького «Чорна рада», Івана Мазепу «Молитва за Івана Мазепу» і навіть Богдана Хмельницького «Вогнем і мечем». А чого варта його роль Тараса Бульби в однойменному фільмі? Таких персонажів він завжди грав колоритно, соковито, як ніби зійшовши зі сторінок історичних книг.

Багато хто знає Богдана Ступку як беззмінного мольфара в українській версії всесвітньовідомого шоу «Форт Буайар», але це все не головні його ролі.

Як говорив він сам: «Театр – моя пристрасть».

Богдан Ступка народився в 1941 році в селищі Куликівське, Львівської області. Любов до мистецтва Богдану прищеплювали з самого дитинства. І це не дивно, адже театр був практично сімейною справою: батько працював артистом Львівського оперного хору, дядько виступав солістом, а тітка була головним концертмейстером.

Ранні роки майбутнього великого артиста пройшли за лаштунками театру. І вже в 14 років він спробував свої сили на сцені. Театр захопив його, і вже в 1961 році він закінчив студію драми при Львівському українському театрі ім. Марії Заньковецької. У цьому ж театрі він почав свою кар’єру.

У 1978 році Богдан Ступка став артистом Київського академічного українського драматичного театру ім. І. Франка. А через 23 роки він очолив колектив і став його художнім керівником.

Ступка не дуже цікавився політикою. У 1999-2001 роках він вельми успішно займав пост Міністра культури і мистецтв України, але все ж вирішив повернутися в театр. Мрією його життя було, щоб українська культура стала відомою в усьому світі. І він крок за кроком намагався здійснити цю мрію.

Незважаючи на зайнятість в театрі, Богдан Ступка вважав, що в світі немає нічого важливішого, ніж родина. Тому він намагався проводити якомога більше часу зі своїми рідними. З посмішкою на губах він називав свою сім’ю «клан Ступок». І сьогодні це справжня династія, адже на сцені зараз його син Остап, онуки Дмитро і Богдан. Богдан Сильвестрович завжди говорив, що не ролі його надбання. Найважливіше, що він хотів залишити після себе – нове покоління. Адже навіть молодих акторів свого театру він ласкаво називав своїми дітьми.

Театральні заслуги Богдана Ступки відзначені безліччю національних і міжнародних премій і нагород. Він пишався званням Героя України і був кавалером ордена Держави. Також Богдан Сильвестрович був лауреатом Національної премії України ім. Т. Шевченка, Міжнародної премії ім. Станіславського, премій «Ніка», «Тріумф» і «Кришталева Турандот». І цей список можна продовжувати ще довго.

Богдан Ступка заповідав своїм синам і учням бути гордими, справжніми людьми, які носять за спиною розправлені крила. Він пішов з життя в 2012 році, але його ім’я золотими літерами вписано в історію театрального мистецтва України.