«Зовсім нещодавно ми писали про українку Маргариту, яка більше 3-х років прожила в Іорданії. Сьогодні Маргарита поділилася з нами ще одним своїм досвідом – життям на Балі! Без зайвих коментарів – Маргарита Симон про життя на Балі та серфінг».
Легкий та хвилюючий.
Рідний та таємничий.
Острів, де можна без сумніву залишити своє серце.
Якщо хочете відпочити і душею і тілом, відповідь очевидна – Балі. Казка, яка стала для мене реальністю.
До моєї першої мандрівки на Балі я багато чула про рай на землі, але через його віддаленість від Європи – це залишалось лище фантазією. Так сталося, що я знаходилася в Сінгапурі і розглядала різні варіанти відпочинку. Вирішальним у виборі стало те, що я знову зможу – посерфити.
Мене завжди захоплювали ці приборкувачі хвиль на дошках. Тоді моїм стереотипам про легкість серфінгу судилося розвіятися. На ділі все виявилося не так просто.
Вперше, я спробувала серфити біля узбережжя штату Каліфорнія. Тоді я була учасницею програми для студентів “Work & Travel USA”.
Перший урок і я побачила свою першу дошку. Вища за мене на дві голови, широка та важуча. Так виглядає дошка для початківця. Образ себе, яка граційно ковзає на дошці по хвилях, вмить розвіявся. Мені вдалося «приборкати» хвилю на першому занятті і покататися, але це скоріше піна.
До першої хвилі я неодноразово падала, навіть не піднявшись на дошку, або тут же втрачала рівновагу і летіла в воду на першій секунді.
Серфінг – це випробування волі, розвиток терпіння та завзятості.
Вперше я приїхала на острів звичайним туристом, познайомитися із тамтешнім життям і звичайно ж, до обов’язкової програми входив серфінг. Враження у мене залишилися найпозитивніші від місцевого населення, пам’ятки, в цілому від острова і його енергетики. Я не зустрічала в своєму житті місця, де проблеми не “їхали” б за мною. На Балі все інакше.
Я звернула увагу, що на Балі дуже багато російських туристів і деяким місцевим інструкторам з серфінгу важко пояснити зі «своєю англійською мовою» ті чи інші моменти російському туристу з «його англійською мовою». За рахунок такої проблеми, місцеві школи з радістю беруть російськомовних викладачів собі в школу. За весь час я познайомилася з деякими серферами і мені запропонували повернутися одного разу і викладати серфінг новачкам. Я поставилася до цієї пропозиції з гумором.
Через деякий час після повернення я почала сумувати за Балі. Острів за короткий проміжок часу я дуже полюбила. Навесні цього року у мене з’явився вільний час і я вирішила скористатися такою можливістю і провела два місяці в школі для серфінгу, в якості інструктора. Цей досвід став для мене одночасно і щастям і викликом. Природно серфити самому і навчати інших – це дві великі різниці. Було важко фізично: проводити багато часу під палючим сонцем, в солоній воді, мити дошки для серфінгу, особливо, як я писала вище для новачків. Численні опіки від незвички і мільйон тюбиків з кремом від засмаги з рівнем захисту SPF 100, сплутане і дуже жорстке волосся. Ну і звичайно ж такий засмаглою я ніколи не була!
В процесі роботи мені вдавалося спілкуватися з російськомовними і англомовними серферами. Бувало по-різному: іноді працювати з учнями було легко і вони покидали школу щасливими, іноді клієнти звинувачували у всіх невдачах мене, природу, кого-завгодно крім себе і не хотіли чути про свої помилки. Комусь не вистачало терпіння і він кидав заняття на півдорозі. Все-таки всі ми ділимося за характером в цьому випадку і тут не можна сказати, що з якоюсь національністю простіше, а з іншою складніше. Звичайно ж в індонезійця серфінг я не викладала, так як він також простий, як для європейців кататися на велосипеді.
На фоні цього свята життя мені було важко бачити, в якій бідноті живуть місцеві жителі. На Балі панує, в основному бідність. Але вони не засмучуються. Навпаки, у них є своя філософія життя, яка викликала у мене величезну повагу. Суть така, – щоб з’їсти рис, потрібно на нього заробити.
Балійці – це, в основному, індуїсти в рамках мусульманської країни, що впливає на їх традиції та звичаї. Балійці пишаються і шанують свою релігію. Країна відома своїми ритуалами спрямованими на створення балансу між божеством, що живе в горах і людьми.
Все таки країна мусульманська, але при цьому жінка як і чоловік може бути головою родини. Традиції, сучасний вплив, величезна кількість туристів – всі ці фактори мають свій вплив на становлення сім’ї та відносини між чоловіком та дружиною. Балійці – це максимально позитиний народ. Воні завжди усміхаються, жартують, підкажуть і допоможуть туристу, якщо він потребує допомоги.
Туристів місцеві шанують і поважають, тому що левова частка доходу в економіку йде за рахунок туризму. Не важливо скільки ти там знаходишся: день, місяць чи рік – ти завжди будеш «туристом» в очах місцевих, а це означає, що тобі необхідно що-небудь продавати. Коли ти проходиш повз сувенірні лавки, масажні салони, таксі – тобі весь час намагаються щось запропонувати. Найбільш нав’язливі, на мій погляд, господарі скутерів – сучасні рикші. Зважаючи на численні, незрозуміло куди заведуть, вузькі вулички, іншого виходу просто немає, погоджуєшся, ризикуєш.
Хочу тебе попередити. Перш, ніж приїхати на Балі постарайся дізнатися якомога більше інформації про ті аспекти, з якими тобі неодмінно доведеться зіткнутися на Балі. Домовляйся зазделегідь про вартість поїздки до потрібного пункту призначення, так як дуже поширена накрутка ціни. Це стосується шопінгу, сувенірів та екскурсій. Екскурсійних лавок ти зустрішеш досить багато на своєму шляху, але не поспішай замовляти поїздку на ту чи пам’ятку в першому ж пункті. Гуляй, дізнавайся, торгуйся. Наполягаю, що на сусідній вулиці пропонують в два рази дешевше і повір, ти отримаєш значну знижку. Реальна вартість тієї чи іншої екскурсії найчастіше в рази дешевше озвученої спочатку.
Про особливе місце
У годині поїздки на швидкохідному катері розташувалися Малі Зондські острови – Гілі і включає в себе три острови: Гілі Ейр, Гілі Траванган і Гілі Мено. Це рай позбавлений суєти мегаполісів, стільникового зв’язку та транспорту.
Крихітний острів можна обійти в середньому за 45 хвилин. Виходиш вранці з свого дерев’яного бунгало і повільно плетешься нікуди не поспішаючи на аромат кави до найближчого кафе, яке без будь яких огорож знаходиться прямо на березі, вмощуєшся на м’яке крісло снідаєш, споглядаючи спокійну акваторію Балійського моря. Ти перебираєшся на лежак, натягуєш купальник і ось, вже ніжишся під сонцем Гілі на тлі атмосферної лаундж музики, потягуючи сік з кокоса. Перед тобою найчистіше море, яке має сильну підводну течію і триколірне забарвлення за рахунок водоростей і пісочного дна. Хіба не рай? Я зустріла багато туристів з Європи і метушливих мегаполісів, які збігають від щоденного стресу на Гілі.
Для мене Балі став відкриттям в багатьох аспектах. Вперше я спробувала себе в якості іструктора з серфінгу, дізналася що таке SUP (Standup Paddleboarding). Ти гребеш одним веслом стоячи на широкій дошці. Для мене, утримувати баланс стоячи, на рівних ногах, було складніше ніж в серфінгу. Отримала масу нових відчуттів від рафтингу по гірській річці Talaga Waja.
Також для любителів активного відпочинку, раджу піднятися і зустріти світанок на горі Братан. Вид відкривається приголомшливий. Тобі варто це побачити!
Про каву
Родзинкою на Балі для мене стала дегустація найдорожчої кави у світі – Kopi Luwak на одній із кавових плантацій. Кілограм такої кави вартує від 250$ до 1200$! А головне процес його отримання. Річ у тому, що Luwak – це така тваринка, яка схожа на тушканчика, і харчується воно виключно стиглими ягодами арабіки, а від кісточок позбавляється в процесі дефекації. Людина збрає ці екскременти, миє, сушить і обсмажує. І ось у тебе на столі найдорожча кава в світі. Але там ти заплатиш за все 5$ за дегустацію, в той час як де-небудь в Європі його вартість буде в десятки разів вище. Висока ціна такої кави пояснюється тим, що в процесі перетравлення розщеплюються деякі білки, що надають кавового напою гіркоту. Це дійсно робить каву дуже приємним на смак і відрізняє його якимось благородством від звичайного. Спробуй!
Я не раджу брати Kopi Luwak, так як, в основному це підробка. Краще купи каву або чай з різними натуральними наповнювачами.
Моменти, на які варто звернути увагу
Хочу підкреслити деякі моменти, на які на мій погляд, варто звернути увагу. Будь уважним, де ти міняєш гроші. Дізнайся який курс пропонують в декількох місцях. Тобі назвуть різний, який стотно відрізняється один від одного. Знайди в інтернеті офіційний курс і міняй в тих пунктах, де, наприклад, акредитований “Western Union”. Готуйся стати мільйонером, адже місцева валюта вкрай низька по відношенню до долара.
Якщо буде бажання відвідати малі Зондські острови Гілі, обов’язково купуй квитки в обидва кінці з фіксованою датою і не погоджуйся на відкриту. Є ймовірність, що в потрібний тобі день, місця тобі не дістанеться, і тоді доведеться добиратися самотужки і багаточленними переправами, або чекати, коли для тебе знайдеться місце, якщо повернення не терпить.
Не раджу робити масаж та манікюрні послуги у вуличних салонах це загрожує низькою якістю. Тебе обіллють маслом з ніг до голови, проведуть ряд незрозумілих маніпуляцій, схожих на масаж, або при стоун терапії просто обпалять стопи ніг розпеченим каменем.
Про сувеніри
Якщо хочеш купити сувенір, можеш знайти багато виробів ручної роботи. По всьому Балі розкидані численні села, які спеціалізуються на тому чи іншому ремеслі. Ти звернеш увагу, виїжджаючи кудись на екскурсію, на виставлені вздовж дороги різні вироби. Є села, що спеціалізуються на різьбі по дереву, починаючи від свистка, закінчуючи шедеврами в людський зріст і вище. Є й ті, хто займається виробами з каменю. Балі славиться також виробами ручної роботи зі срібла. Безсумнівно балійский батик також вартий твоєї уваги. Гарячим батиком розписують бавовняні або шовкові хусточки з давньої методикою. Кожна хустинка тільки в єдиному екземплярі.
Тебе не повинні бентежити багато численні сувеніри у вигляді фалоса. Так як фалос – це, для місцевих, засіб від пристріту або поганих духів. Такі собі обереги.
Про їжу
Хочу особливо звернути увагу на те, що і де ти їси. Їжа може бути безпечною та європейською або ж місцевою та екстремальною.
Якщо ти звик не ризикувати в їжі і хочеш відчути себе як вдома, – не переймайся, перед тобою буде величезний вибір тематичних ресторанів і кафе європейської та середземноморської кухні.
Мені дуже сподобався ресторан середземноморської кухні “Занзібар”, розташований на березі океану. Атмосфера .. музика .. і гастрономічне задоволення гарантовані.
Якщо ж ти все-таки хочеш спробувати місцеву кухню, то тут постарайся бути уважним. Ти часто зустрінеш кафешки зі словом “warung” в назві – це і перекладається з індонезійського як “кафе”. Місцева кухня, в основному представлена в них. Я часто читала на форумах про отруєння туристів у таких warung через неякісні продукти або просто не дотримання санітарних норм. Я послідувала порадам з сайту Foursquare і вибрала для себе “Warung Murah”. Це був правильний вибір. Жива-здорова. Спробуй в “Warung Murah” суп “Сато айям” – курячий суп з яйцем і локшиною із запашним букетом спецій і перцем чилі. Смачно і ситно, особливо після серфінгу. Смузі з пирію – фантастика! Не дуже смачно, але 50 мл міститься дуже багато корисних речовин.
Звичайно ж, найдорожчі заклади знаходяться вздовж набережної, виграючи у конкурентів своїм розташуванням і меню. Правило, чим далі від набережної, тим дешевше – працює і тут. Також на ціноутворення впливає район: Семеніяк, Кута і Легіан – дозволю собі назвати одними з найдорожчих, але вдалих для залучення розташування туристів. Семеніяк – спокійний і сімейний, а Кута – тусовочний і молодіжний. Всі вони знаходяться дуже близько, і часом не помічаєш, як закінчився Легиан і почався Семеніяк.
Додому я повернулася відновленою! Я відпочила душею: нові географічні відкриття, гострі відчуття, єднання з природою, і гармонія з собою. Переді мною завжди були щасливі люди, приголомшливі пейзажі і безмежний океан. Філософське місце.
Приїзди на Балі і ти зрозумієш – про що це я!
Автор Маргарита Симон