Костел Єльжбети у Львові Церква Ольги та Єлизавети, 1903-1911 років
У 1898 році в Женеві італійським анархістом Луїджі Лукенні було вбито австрійську імператрицю Єлизавету “Сіссі” Габсбург.
Її вважали однією з найгарніших жінок Європи. Як данину пам’яті імператор Франц-Йосип у 1903 році заклав костьол у Львові, на площі Солярні. Будівництво храму розпочалося у 1904 році. Освятили його 1911-го. Костьол Ельжбети будувався на кошти львівських залізничників й задумувався як головний храм залізничного району.
Споруда повинна була закривати вигляд на Собор Святого Юра для прибулих до львівського залізничного вокзалу. Таким чином, залізничники намагалися підкреслити римо-католицьку сутність Львова , адже Святий Юр був греко-католицьким храмом. Але нині й костьол, збудований на честь австрійської імператриці, належить греко-католикам.
Їхній громаді передали храм у 1991 році, тоді ж його пересвятили на честь Ольги та Єлизавети. В період україно-польської війни 1918-19 років костьол зазнав обстрілу українською артилерією. Тут, в облозі, сиділи поляки. В 20-ті роки минулого століття костьол поремонтували й встановили у ньому розкішний орган. В радянський період храм стояв занехаяним до 70-х років. Але й тоді не перейнялися його реставрацією – споруду перетворили на склад.
Органні труби було демонтовано і викинуто. В 1991 році колишній костьол віддали греко-католицькій громаді Львова – так завершилась суперечка між прихильниками грецького і римського католицьких обрядів.
Костел Петра і Павла в Луцьку
Фото lutsk-tourism.co.ua
Костел Петра і Павла у Луцьку є найбільшим католицьким храмом України .
Будівництво розпочали у 1616 році. Поряд із храмом відразу ж заклали будівлю єзуїтського колегіуму. Кошти на будівництво комплексу єзуїтів були виділені за сприяння єпископа Павела Волуцького.
Єзуїтський комплекс будували в системі Окольного замку – усі споруди повинні були бути придатними для оборони, мати потужні стіни та бійниці. Вражаючі розміри храму повторює типова для католиків дзвіниця. Всередині храм настільки великий, що, здається, міг би умістити ще декілька церков.
Собор Святого Юра – багатовікова резиденція греко-католицьких архієпископів та патріархів. Він вважається найкращим бароковим храмом Львова, вершиною барокового мистецтва столиці Галичини.
Будувався собор протягом двадцяти років. Ініціатором будівництва був греко-католицький митрополит Атанасій Шептицький. Атанасій Шептицький помер через два роки після початку будівництва.
Всі фінансові зобов’язання лягли на плечі його племінника – нового львівського єпископа та київського митрополита Льва Шептицького. На честь небесних покровителів двох фундаторів собору із роду Шептицьких геніальний Іоан Георг Пінзель створив скульптури святих Лева та Атаназія. Вони й нині здіймаються над входом до храму.
А ще він створив один з найбільших своїх шедеврів – фігуру Святого Юрія, який вдало розправляється із лиховісним змієм. 1946 року радянська влада передала головну святиню забороненої греко-католицької церкви Російській православній церкві.
Повернули його греко-католикам лише у 1990 році.
Костел Св. Йосипа в Миколаєві Католицький храм Святого Йосипа споруджений на кошти парафіян-католиків в 1896 році за проектом архітектора Домбровського. У 1934 році костел був закритий більшовиками.
У сусідній будівлі на території розміщений краєзнавчий музей – один з перших музеїв давнини на території колишньої Російської імперії (заснований в 1803 р, зібрано понад 160 тисяч експонатів: предмети античності з Ольвії, інструменти Київської Русі, зброя козацтва та ін.).
З 1992 р в костелі відновлені богослужіння. В останні роки встановлено орган, проходять концерти органної музики. На подвір’ї – колекція кам’яних баб.
Миколаївський костел – одна з найкрасивіших споруд Києва початку 20 століття, побудована в стилізованих готичних формах з високими стрілообразними шпилями.
Урочиста закладка костелу відбулася в серпні 1899 року, після того як група католиків звернулася до губернатора Києва отримати дозвіл на будівництво костелу “в пам’ять перебування в Києві їх Імператорських Величностей” – Миколи ІІ.
Храм зводили 10 років на пожертвування приватних осіб. Був оголошений конкурс на створення проекту костьолу і переможцем став студент Станіслав Воловський. Оскільки молодому інженеру не вистачало практичного досвіду, доопрацювання і керівництво будівництвом доручили відомому київському архітекторові – Владиславу Городецькому.
Роботи велися довго через поганий стан ґрунту, на який впливала річка Либідь, тому вперше в Києві ґрунт стали зміцнювати потужними бетонними набивними палями. За радянської влади храм був закритий для богослужіння, а після війни в ньому розмістили державний обласний архів. І в 1980 Миколаївський костел був відреставрований і відкритий як будинок органної та камерної музики.
Костел Матері Божої, святого Розарія і святого Станіслава (саме таку повну назву має храм) вперше зведено у 1610 року для монастиря домініканців.
Костел і сьогодні виглядає як оборонний, а в давні часи ще й був оточений високими оборонними мурами з баштами, залишки яких і досі збереглися з тильного боку храму. То ж під час численних нападів татар за храмовими мурами переховувалося місцеве населення.
Наприкінці 19 століття костел вже не вміщував усіх парафіян, кількість яких постійно зростала.
Тому старий костел з частиною мурів частково розібрали, а на його місці стараннями Яна Саса-Зубжинського, польського архітектора, постав новий величний храм у стилі надвіслянської готики, який прикрашали скульптури святих.
У 1914 році російські війська зняли та вивезли дзвони. Залишився лише один, найбільший, який окупанти не змогли зняти. Але і його через 3 роки вивезли німці, розбивши на частини і знявши. За два роки дзвони повернулися на своє місце. У 1941 році перед наступом німців костел і монастир підпалили, а майже всіх отців і монахів-домініканців замордували на околиці Чорткова. До 1946 року костел ще певний час належав римо-католикам. У 1947 році його передали православним, а у 1959 році перетворили на склад міськторгу.
Наприкінці 80-х років храм повернули домініканцям.
Воскресенський собор (колишній костьол єзуїтів) в Івано-Франківську
Фото blitz.if.ua
Воскресенський собор, який колись був костьолом єзуїтів, побудований в стилі австро-баварського бароко із верхами веж дзвіниць, запозиченими у гуцульських дерев’яних храмів, з елементами класицизму.
Будівництво тривало десять років і закінчилось лише у 1763-му, а вже наступного року, під час облоги міста росіянами, була зруйнована вежа церкви. 1773 рік став останнім для єзуїтів у Австро-Угорщині – влада скасувала орден.
Храм закрили й він почав занепадати. У 1849 році його передали греко-католикам і він став Свято-Воскресінським собором.
А пізніше у місто повернулися єзуїти, орден яких відновили у 1814 році. Вони дуже хотіли розкішний бароковий костьол назад, але їм лише дозволили збудувати новий. І тоді вони спорудили костьол Станіслава Костки.
Нині Свято-Воскресінський собор є найбільшим храмом Івано-Франківська і продовжує залишатись греко-католицькою святинею.
За матеріалами TOCHKA.NET
