Спонтанність – моє друге ім’я. І це стосується майже всього, але насамперед, подорожей. Так сталося і цього разу.
Які подорожі, скажете ви, в Україні війна. Але, якщо це допоможе вам зменшити напруженість, заспокоїти нерви, то Why not?
Їдучи з Києва до батьків, ми завжди проїжджаємо маленьке містечко на Черкащині – Корсунь-Шевченківський. І навіть не здогадувалися – що там, ховається така перлина, яким виявився палац Лопухіних-Демидових.
Палац Лопухіних-Демидових
Де: місто Корсунь-Шевченківський
Історія цього палацу почалася понад два століття тому. Якщо вірити легенді, то в середині XVIII столітті один місцевий житель вирішив збудувати на місці палацу – млин. Але провидець, який проживав в Корсуні сказав йому: “Для чого хочеш збудувати ти млин, на тому місці, де піднесуться палаци, які відвідуватимуть царі й королі”.
В 1780 році князь Станіслав Понятовський став ставши власником Корсунського староства, задумав спорудити на острові будинок. Вибір цього безлюдного місця сам князь пояснив бажанням показати, як він довіряє своїм новим підданим. Такий крок був дуже ризикованим, тому що не вщухла ще пам’ять про гайдамаччину, яка захопила і Корсунський край. Але острів гарантував безпеку – дістатися до нього можна лише через Рось.
Всього через декілька років почалось велике будівництво князівського палацу. До палацо-паркового ансамблю увійшли двоповерховий кам’яний палац, у якому налічувалось 26 кімнат й зала в два поверхи, три цегляних флігелі, дві конюшні. На сусідніх островах, а також на материковій частині розташувався прекрасний ландшафтний парк.
Проте в 1797 році, князь Станіслав Понятовський був вимушений продати свої українські володіння.
В 1799 році Пало І передав маєток дар – Петру Васильовичу Лопухіну, який був батьком його фаворитки – Анни Петрівни. Новий господар палацу бував там лише проїздом, тому зовнішній вигляд маєтку цілком його влаштовував. Змін зазнала тільки гора Янталка.
Йшли роки палац змінював своїх господарів. В 1873 році маєток та князівський титул перейшов до Миколи Петровича Демидова, саме йому випала честь стати першим в династії Лопухіних-Демидових.
В 1945 році на території палацу розташувався музей Корсунь-Шевченківської битви, який в 1994 році був реорганізований в Корсунь-Шевченківський державний заповідник.
Корсунь-Шевченківський парк
Цей розкішний парк був закладений в 1782 році своїм першим власником польським магнатом Станіславом Понятовським в стилі англійського класицизму. Проте він зараз переживає не найкращі часи.
До того ж він приховує в собі безліч красивих легенд, одна з яких пов’язана з коханням. В парку залишився фонтан з сумною скульптурою – місцевих Ромео і Джульєтти – Яна та Наталки.
Ян був єдиним спадкоємцем шляхетного польського роду. А Наталка – була звичайною українською дівчиною, дуже красивою, але бідною. Батьки юнаки були проти такого союзу. Але закохані по своєму розв’язали цю проблему: вони зістрибнули з найближчої гори разом, взявшись за руки. На честь закоханих вона дістала назву – Янталка.
Однозначно вартий уваги – підвісний дерев’яний міст, який в народі називають Чортів, і на ньому закохані парочки, можуть перевірити свої почуття, пройшовши по цьому хиткому містку.
Найкращий час для відвідин цього парку – навесні, коли навкруги потопає в зелені, в повітрі витає п’янкий аромат бузку.
Корсунь-Шевченківський каньйон (Шумки)
Корсунь-Шевченківський каньйон розташований на річці Рось, біля містка, який приведе вас на острів Коцюбинського до маєтку Лопухіних-Демидових. Краєвиди каньйону заворожують з першого погляду й дивують своєю первозданністю. Тут наявні гранітні скелі з кам’яними брилами, та звивиста річка з чистою водою.
Свою другу назву Шумки – це мальовниче місце отримало завдяки постійному шуму води, яка б’ється об гранітні скелі.
Якщо у вас досі немає планів для поїздки вихідного дня, зверніть увагу на забуту знахідку Черкащини. Оскільки це прекрасна локація ідеально підійде для сімейного відпочинку. І всього лише в 150 км від Києва.
Автор: Яна Шевцова