GO UP
Image Alt

Головні місця у Львові, які варто побачити та цікаві факти про них

Головні місця у Львові, які варто побачити та цікаві факти про них

Факти про найвідоміші місця міста Лева

Львів має сильну гравітаційну силу, я не знаю жодного іншого міста, яке б так сильно тримало. Адже навіть виїжджаючи зі Львова, ти все одно залишаєшся львів’янином

Ярослав Грицак

 

Кожен з нас чув хоча б про одне із найпопулярніших місць у Львові. Про них багато пишуть в путівниках та розказують гіди. Ми ж вирішили порадити вам відвідати найпопулярніші місця у Львові таким чином, щоб ви ще й щось запам’ятали про них – ми зібрали факти про найвідоміші пам’ятки, щоб Львовом гуляти стало ще цікавіше!

 

Площа Ринок

muroslava_boyarska

Фото instagram.com/muroslava_boyarska

  • згадки про площу Ринок є у книзі протоколів судових засідань Львівської міської ради 1382–1389 років (найстаріша в Україні). Там вона фігурує як «circulo», що є калькою з німецького «ring», слова яке в подальшому трансформувалось у слов’янське – ринок;
  • єдина площа у центральній та східній Європі по якій ходить трамвай;
  • будувалась німецькими ремісниками й усі будинки були двохповерховими;
  • у 1970 році на площі Ринок знімали кадри з фільму «Старики-розбійники»;
  • на початку XIX століття було споруджено чотири фонтани – по одному на кожному розі площі («Нептун» і «Діана» «Амфітріта» і «Адоніс»), раніше на їх місцях знаходилися криниці;
  • від площі відходить вісім вулиць, по дві з кожного кута (дуже рідкісне явище);
  • нумерації будинків не було, кожен будинок мав назву від прізвища власника або за елементами декоративного оформлення фасаду: «Під левом», «Під оленем», «кам’яниця Лукашевичів»;
  • переважна кількість будинків побудована тривіконними і витягнутими в глибину, це пояснюється тим, що існувало так зване правило рівних можливостей, щоб ніхто не мав переваги над іншими.

 

Львівський національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької

  • побудований за три роки і відкритий у 1900 році, виконаний в поєднанні стилів бароко і ренесанс;
  • першою була поставлена драматична опера «Янек» (розповідала про життя карпатських мешканців у Верховині), постановкою займався В. Желенський;
  • у театрі проводиться міжнародний фестиваль оперного мистецтва імені Соломії Крушельницької;
  • має унікальну інтермедійну завісу, яка була спеціально створена для театру художником Генрихом Семирадським;
  • протягом театрального сезону тут показують понад 200 оперних і балетних вистав;
  • будівля прикрашена скульптурами «Слава» і «Перемога», а також фігурами «Життя», «Любов» і «Мистецтво»;
  • лікар-окуліст наклав на себе руки через нерозділене кохання до відомої актриси театру Яніни Огінської-Шендерович, пізніше вона була застрелена своїм чоловіком через ревнощі;
  • зі скульптурою «Слава» пов’язана така легенда: професор медицини посперечався, що у скульптури не випадково такий кругленький живіт і таке буває тільки в другому триместрі вагітності. Щоб виграти суперечку, професор звернувся до скульптора, який працював над монументом і попросив адресу дівчини, яка позувала для нього. Як виявилося, у неї і правда була дитина. З’ясувавши число і рік народження малюка, він зрозумів, що скульптура справді «була вагітна».

 

Палац Потоцьких

  • збудований за ініціативи графа Альфреда ІІ, який помер до того, як завершили будівнцитво;
  • палац створений за проектом французького архітектора Людвіга де Верні та його львівського колеги Юліана Цибульського у стилі барокового классицизму;
  • 22 листопада 1919 року на палац впав літак американського пілота Едварда Ґрейвса, що брав участь в показових польотах над центром Львова, вибухи паливних баків спричинили пожежу верхніх поверхів та даху будівлі;
  • на першому поверсi знаходиться каплиця, яка є доступною для бажаючих помолитись до чудотворної iкони Львiвської Богородицi;
  • у радянські часи тут знаходився РАГС;
  • у 2000 році був переданий Львівській картинній галереї;
  • у картинній галереї європейське мистецтво XIV-XVIII століть представлене найкращими творами: українською iконою XV століття «Св. Параскевою», полотнами М.Базаїтi, Я.Цуккi, С. Рiччi, Ж.-Е. Лiотара, Ж.Герена, Ф.Гойї.

 

Замкова гора («Високий замок»)

Высокий замок Львов

  • із Замковою горою пов’язана перша згадка про Львів у Галицько-Волинському літописі у 1256 році;
  • замок на горі побудував король Данило, пізніше за наказом Казимира III дерев’яний замок було спалено, а на його місці збудовано кам’яний;
  • замок використовували як в’язницю, у 1410 році тут перебували полонені під час Грюнвальдської битви;
  • селянсько-козацькі загони під проводом Максима Кривоноса захопили Високий замок. Існує легенда, що отримане тут поранення стало для Максима Кривоноса смертельним, і саме на Високому замку він зустрів останні хвилини та був похований біля підніжжя гори.
  • у 1772 році австрійська влада дозволила зруйнувати Замок і використати його камені для будівництва інших об’єктів;
  • на честь 300-ліття Люблінської унії, з ініціативи та на кошти польського політика Францішека Смольки, на вершині Замкової гори насипали штучний пагорб – Копець Люблінської унії;
  • Високий замок – найвища точка міста.

 

Собор Святого Юра

  • найстаріший в Україні дзвін знаходиться саме в колишній резиденції Глави УГКЦ, він був відлитий в 1341 році для дзвіниці, побудованої ще за часів князя Лева;
  • існує версія, що Юр’ївську церкву та монастир заснував галицький князь Лев Данилович, який у 1282 році до вже існуючого монастиря переніс із Галича тіло свого батька — князя Данила Романовича;
  • на думку дослідника І. Мицька, отруєння останнього галицько-волинського князя Юрія ІІ (Болеслава Тройденовича) відбулося саме у Святоюріївській церкві 7 квітня 1340 року;
  • інтер’єр собору розписував С. Фабянський, Ю. Радивилівський виконав велику композицію «Архиєрей» і «Появу апостолам», М. Смуглевич (завівтарну композицію «Проповідь Христа», яку привезли з Вільнюса за сприяння каштелянової Катажини Коссаковської) і «Христос-Пантократор» у бані, Л. Долинський — намісні ікони, овальні ікони пророків і 16 сцен празників;
  • розклад богослужінь, ідентичний тому, що був кілька десятиліть тому.

 

Домініканський костел

  • уперше про собор написав львівський хроніст Бартоломей Зіморович у 1270 році;
  • за однією з легенд, монастир та костел домініканців були зведені на місці старого православного храму Св. Петра і Павла;
  • монастир збудували у XIII столітті за ініціативи угорської принцеси Констанції – дружини князя Лева Даниловича;
  • у 1749 році за проектом інженера і архітектора Яна де Вітте костел був перебудований;
  • споруджений у стилі пізнього бароко за західноєвропейським зразком;
  • у цьому костелі і на площі перед ним у 1559 році розігралася справжня війна за наречену з використанням артилерії. Магнат Лукаш Ґурка добивався видачі з монастиря найбагатшої спадкоємиці Речі Посполитої, Гальшки Острозької, яка переховувалася у стінах Домініканського монастиря. Під час військових дій на декілька тижнів припинилася вся торгівля у Львові, а король наказав припинити війну. Врешті було перерізано водотяг, що вів до монастиря, і таким чином Гальшку видали заміж за Лукаша.
  • у радянські часи храм не працював, тут знаходилося сховище;
  • у 1674 році монастир мав у своєму володінні 11 сіл, що приносили прибуток;
  • під банею костелу є цитата латинською мовою з Першого послання Тимофію: «Soli Deo honor et gloria» («Єдиному Богу честь і хвала»).

 

Личаківське кладовище

  • існує з 1786 року, найдавніші збережені могильні плити належать до 1787 і 1797 років;
  • на цвинтарі збереглися 24 каплиці — усипальниці заможних, переважно шляхетських родин, найдавніша каплиця збудована у 1812 році (замовив її Леонард Вінцент Дунін-Борковський після смерті дружини);
  • на території є ряд військових меморіалів (до найдавніших належать поховання учасників польського повстання 1830–1831 років);
  • найпопулярніший надгробок – Реґіни Маяковської, його відома назва – «спляча красуня», пам’ятник зроблений у вигляді дівчини в натуральну величину. Є декілька версій з приводу того, ким вона була: актрисою, що померла на сцені, захопившись роллю, отруїла себе через кохання, померла від горя, втративши синів;
  • згідно з австрійським законодавством, могили, за якими ніхто не доглядав і за які не сплачено протягом 25 років, слід було зрівнювати з землею, а на їх місці дозволялись нові поховання;
  • містичну історію має склеп Розалії та Ванди Замойських. Мати та дочка трагічно загинули в пожежі у 1902 році. Кажуть, у їх склепі чути, як дзвенять кайдани, на яких тримаються домовини;
  • мавзолей Барчевських – найдорожча родинна каплиця на цвинтарі, збудована у 1887 році на кошти Пробуса Барчевського. Каплиця трирівнева з двомаршевими сходами та багатим різьб’ярським декором.

 

Львівська ратуша

  • у 1836 році на вежу був встановлений годинник виготовлений у Вiденському Полiтехнiчному Iнститутi, який пізніше згорів. Після відбудови, на вежі встановили годинник віденської фабрики Вільгельма Штіле, який слугує містянам донині;
  • на балконі вежі постійно перебував стражник-сурмач. Його обов’язком було сурмити з чотирьох кутів ратуші після кожного удару годинника, а також сурмити тривогу у разі небезпеки. Свою сурму при цьому він вкладав у пащу кам’яного лева. Зараз цю традицію частково відновили;
  • у ратуші розташовувались міські в’язниці, у самій вежі було дві тюрми: «Над скарбницею» та «За гратою»;
  • 14 липня 1826 року основа вежі ратуші вкрилася тріщинами і о пів на сьому годину вечора розкололася на дві частини (загинули сурмач, його донька, два солдати та декілька робітників);
  • у 1883 році ратушу з’єднали першим у Львові телефонним зв’язком з деякими установами і пожежною командою;
  • щоб піднятися на ратушу треба пройти 408 сходинок (65 метрів);
  • у Львові видали довідник «У ратушi мiста Львова… Від бурмистрів до міських голів», у якому зібрано інформацію про всіх очільників міста від ХІІІ століття і до сьогодні.

 

Палац Корнякта

  • збудований у 16 столітті для багатого купця грецького походження Констянтина Корнякта, який приїхав до Львова торгувати вином;
  • за службу на посаді особистого королівського секретаря Корнякт отримав дворянський титул особисто з рук короля Сигізмунда Августа, що й дозволило йому збудувати будинок;
  • окрім назв «Палац Корнякта» та «Королівська кам’яниця», серед львів’ян також поширена назва «Італійський дворик» через наявність дворику, схожого на аналогічні в Італії;
  • тут у 1686 році було підписано «Вічний мир» між Річчю Посполитою та Московським царством, згідно якого територія України була розділена вздовж Дніпра;
  • у палаці діє музей «Королівські зали»;
  • у 1623 році спадкоємці Корнякта продали будинок кармелітам босим;
  • у будівлі після ренесансної перебудови збереглася готична зала — єдина на території України пам’ятка світської готики XV століття;
  • у подвір’ї можна оглянути пранґер — ганебний стовп, біля якого у середньовіччі виконували покарання злочинців.

Будинок вчених

  • збудований фірмою «Фельнер і Гельмер» у 1897–1898 роках за проектом віденських архітекторів Фердинанда Фельнера і Германа Гельмера;
  • окрасою цього приміщення є парадний атріум – приміщення, що освітлюється денним світлом через світлову стелю;
  • одна з перших будівель міста, що освітлювалась електричним світлом;
  • до 1939 року використовувався як казино. Називали його по-різному: аристократичне, дворянське, графське, шляхетне. У народі ж казали «Казино Герхарда»;
  • під час Другої світової війни сюди приводили молодих галичан, які далі відправлялися на каторжні роботи до Німеччини;
  • у будинку проходили зйомки фільму «Д’Артаньян і три мушкетери» (головний герой піднімається сходами до кардинала для партії в шахи);
  • зараз тут відроджують традицію львівських балів (останній з них відбувся тут у новорічну ніч);

Автор Карина Степанян

Leave a Reply