GO UP
Image Alt

9 парків України, куди їдуть не тільки за природою і красивим ландшафтом

9 парків України, куди їдуть не тільки за природою і красивим ландшафтом

Тінисті ліси, прохолодні озера, птахи, які парять в небі і шелест степу – коли, як не влітку, насолоджуватися унікальною природою рідної країни. Тим більше що розваги можна знайти на будь-який смак – від гірських походів і риболовлі до екскурсій і прогулянок по зоопарках.

На цей раз наша добірка місць для відпочинку в Україні стосується парків. Але тут не буде «Софіївки” або “Олександрії”, тут будуть ті місця, які, найчастіше, парками зовсім не вважають, хоч вони такими і є!

Цікаво? Давайте дізнаватися більше:

9 парків в Україні, де можна усамітнитися з природою і дізнатися багато цікавого

«Радомисль»: папір і пам’ятник на воді

Насправді замок «Радомисль», розташований в містечку Радомишль на Житомирщині, зовсім не замок: тут на фундаментах паперової фабрики в кінці XIX в. звели водяний млин. У будівлі на березі річки Мика три крила, вежа-дзвіниця, і зовні вона дійсно нагадує середньовічний замок, оскільки побудована в стилі неоготики. Млин працював до 60-х років минулого століття, а потім прийшов в занепад.

Шість років тому, після грунтовної реконструкції, тут відкрили історико-культурний комплекс «Замок Радомисль». Гордість комплексу – єдиний в світі музей домашньої ікони, в колекції якого понад п’ять тисяч експонатів.

Пам’ятаючи про те, що тут колись стояла фабрика з виробництва паперу для Києво-Печерської лаври, в музеї відновили «папірню» – папір тут роблять на такому ж обладнанні, яке використовували монахи в XVII ст. Спеціально для гостей проводять майстер-класи – будь-який бажаючий може власноруч виготовити лист і нанести на нього текст. У замку є концертний зал, старовинна трапезна, яку прикрашає величезний котел на відкритому вогні.

Поруч з замком розбитий ландшафтний парк.

Він знаходиться між двома природними водоспадами, так що вся територія парку порізана струмками, протоками та озерами. Співробітники замку кажуть, що прогулянки по парку краще будь-яких ліків – повітря тут не тільки чисте, але і насичене ефірними маслами завдяки ростучим в парку хвойним деревам. Оскільки територія парку з усіх боків оточена водою, тут живуть видри, бобри і навіть лелеки. Рибалкам пропонують порибалити – в місцевих озерах риби водиться в надлишку. А на старовинній козацькій чайці можна пропливти між островами і вийти в річку Мика.

Найбільший з островів парку – острів Кохання в формі серця. Про нього навіть ходить легенда: мовляв, варто подивитися на острів з вежі замку і вдарити в дзвін, і збудеться будь-яке бажання.

У парку «Замку Радомисль» можна побачити і унікальний пам’ятник на течії річки. Скульптурна композиція споруджена в честь Єлисея Плетенецького – архімандрита Києво-Печерської лаври і засновника Радомишльської «папірні». Вона зображує ченця, що пливе в човні, перед яким лежить розкрита книга. Причому свічка, яку тримає кам’яний монах, горить і вдень і вночі.

«Гуцульщина»: Стоунхендж і водоспади

 

Межигорье_карпаты

Навряд чи хтось не чув пронизливу пісню про Гуцулку Ксеню. Побачити, як жили ті самі гуцули, зануритися в швидкі води річки Черемош, здійснити сходження на гору Грегот – лише мала дещиця активностей, які пропонує Національний природний парк «Гуцульщина» в Косівському районі Івано-Франківської області.

Покутсько-Буковинські Карпати часто називають наймальовничішими і цікавими ділянками українських гір – саме на Гуцульщині збереглися стародавні ремесла, традиції та звичаї, архаїчні вірування. Недарма вчені говорять про «гуцульський феномен»: самобутня говірка, одяг, предмети побуту і багата кухня створили Гуцульщині воістину світову славу. Місцеві пейзажі можна побачити у фільмі «Будинок літаючих кинджалів» китайського кінорежисера Чжана Імоу, картині Олеся Янчука «Залізна сотня» про бійців УПА.

Головне багатство парку – ліси й ріки. Територія тут порізана численними струмками і джерелами. Спускаючись з гір, вони утворюють водоспади, які місцеве населення називає «гуками» через сильний шум. Самі, мабуть, відомі водоспади в цій місцевості розташовані біля села Шешори – це Великий і Малий Гук, Сріблясті водоспади. Вода тут добре прогрівається, так що водоспади перетворюються в популярне місце відпочинку. Ще одна перлина парку – озеро Лебедин, розташоване на висоті 650 м над рівнем моря.

 

Через територію парку прокладено безліч туристичних маршрутів, еколого-пізнавальних стежок. Завдяки мальовничим краєвидам, чистому повітрю і достатку річок територія парку перетворилася на величезну рекреаційну зону. Тут працюють бази відпочинку, активно розвивається сільський туризм, є місця для наметових таборів. Об’їздити гори можна на конях або велосипедах, а на околиці села Шешори і міста Косова взимку функціонують гірськолижні підйомники.

На території парку є і стародавні сакральні об’єкти, яким більше трьох тисяч років. На Лисині Космацькій збереглися залишки календарно-астрономічного святилища – обсерваторії, яка давніша за всесвітньо відомий Стоунхендж.

А в Терношорському святилищі родючості і народження нового року до сих пір стоїть десятиметрова статуя вагітної жінки, вага якої понад 100 тон.

Гетьманський парк: журавлі і сосни-велетні

Сірий журавель – символ Гетьманського національного природного парку, що розкинувся на території Великописарівського, Тростянецького і Охтирського районів Сумської області. Ця струнка птаха часто зустрічалася в долині річки Ворскла, одного з найбільших лівих приток Дніпра. Сьогодні сірий журавель занесений до Червоної книги, але в Гетьманському парку його все ж можна побачити. Як і кілька десятків інших видів рідкісних тварин – всього в парку водиться більше двох з половиною тисяч видів. Причини такого багатства – особливі мікрокліматичні умови цієї зони.

Головні пам’ятки парку – річка Ворскла і її заплава, незаймані болота і луки, соснові та дубові ліси. Одна з місцевих чудасій – Литовський бір, що прилягає до русла річки. Тут зустрічаються дерева, яким більше двох сотень років, а сосен нижче 40 м в бору просто немає.

Спеціально для туристів співробітники парку розробили екологічний маршрут «Литовський бір», загальна протяжність якого 1660 м. Колись лісів тут було куди більше – Ворскла служила кордоном між лісом і степом. Але з кінця ХVII ст., коли край стали активно заселяти, почалася вирубка Лосицьких лісів, як їх тоді називали. Пізніше одна з лісових ділянок, відійшла селу Литовка, стала іменуватися Литовським бором. Сьогодні це єдина ділянка лісу, що дійшла до наших днів у первозданному вигляді. Екологи наголошують: Литовський бір – унікальний зразок найстарішої лісової екосистеми Лівобережної України.

Ще один маршрут прогулянки по парку – еколого-пізнавальна стежка «Дивосвіт Слобожанщини» протяжністю близько 10 км. Стежка прокладена по самих мальовничих місцях парку – проходити її можна як пішки, так і на велосипедах.

Назва парку «Гетьманський» пов’язана зі створенням на території Центральної та Північно-Східної України Гетьманщини. Після проголошення Глухова столицею Гетьманщини правили тут чотири гетьмани (Данило Апостол, Іван Скоропадський, Кирило Розумовський та Павло Полуботок). На території Сумщини перебували центральні державні установи Гетьманщини, а також гетьманські маєтки. Так що в пам’ять про ті часи і вирішили назвати природний парк.

Шацькі озера: вугри і чорниця

Шацькі озера – група з трьох десятків озер в межиріччі Прип’яті і Західного Бугу. Цей комплекс називають блакитними очима волинської землі.

Найбільша водойма – озеро Світязь, друге за величиною в країні. Воно розкинулося на 9 км в довжину, а максимальна глибина становить 58,4 м. Решта озера куди менші – найменше, озеро Навраття, всього 175 м в довжину і 150 м в ширину, а середня його глибина – 1 м.

Завдяки тому, що більшість озер не надто глибокі, вода в них добре прогрівається, до того ж рельєф регіону рівнинний, так що Шацькі озера стали улюбленим місцем відпочинку сімей з дітьми.

Сьогодні в парку функціонують чотири зони відпочинку: «Гряда», «Світязь», «Урочище Гушово» і «Пісочне». Тут розташовано безліч пансіонатів, баз відпочинку, санаторіїв, майданчиків під наметові табори. У самих озерах водиться понад десятка видів риби, причому зустрічаються навіть досить екзотичні. Наприклад, в Світязі живе канадський сом, в Пісочному – форелеокунь, в Люцимирі і Чорному Великому озері – амурський сазан. Водяться тут і річкові вугрі, і раки, так що рибалка – один з головних видів відпочинку на Шацьких озерах.

В цілому комплекс Шацьких озер вважається одним з найбільших озерних комплексів в Європі. Хоча в Шацький природний заповідник входять і луки, і лісові угіддя, і заболочені території, парк включений в список біосферних заповідників ЮНЕСКО, входить до складу транскордонного резервату «Західне Полісся» як Шацький біосферний резерват.

Територія Волинського Полісся – справжній рай для любителів чорниці, тут дуже поширені сосняки-чорничники. А ще ліс навколо Шацьких озер – прекрасне місце для збору грибів. Полюючи за грибами, можна легко зустріти когось із місцевих мешканців – на території парку живуть лосі, лисиці, борсуки, зайці, дикі кабани, безліч видів пернатих.

Побачити все розмаїття Волинського Полісся можна завдяки еколого-пізнавальним маршрутами. Їх в парку два. «Лісова пісня» протяжністю 5,6 км пролягає по сосновим лісам між озерами Пісочне і Перемут, а стежка «Світязянка» протяжністю 5,2 км проходить поблизу озера Світязь.

Подільські Товтри: каньйони та риболовля

Товтри – це єдиний в світі гірський кряж, що утворився не в результаті тектонічних процесів, а завдяки життєдіяльності живих організмів. Багато мільйонів років тому цей кряж сформувався уздовж берегової частини стародавнього океану – Сарматського моря, яке знаходилося між континентами Гондвана і Лавразия.

Сьогодні Подільські Товтри – унікальний географічний об’єкт, він входить в список семи природних чудес України. Всього в парку налічується 160 товтр. Незважаючи на те що вони мають різну висоту, частина з них покрита лісами, частина лиса, всі вони мають одну спільну рису: їх західний схил крутий, а східний – пологий.

Аналогів Подільських Товтр в світі немає, схожі за геологічними структурами скелясті гряди існують тільки у Великобританії і США.

Річки, що впадають в Дністер, порізали товтри глибокими мальовничими каньйонами глибиною до 200 м. А час і вітер попрацювали над створенням скель самої вигадливої форми – тут і там височіють колони, величезні кам’яні гриби, мальовничі нагромадження каменів.

Унікальний ландшафт сприяє створенню особливих кліматичних умов – тут росте безліч рідкісних видів рослин, а тваринний світ налічує більше 200 видів птахів і безліч інших видів тварин, багато з яких занесені в Червону книгу України.

Спеціально для туристів в парку прокладено безліч маршрутів – від пішохідних до автомобільних. Тут можна кататися на конях і велосипедах, взимку популярні лижні прогулянки, а влітку – водні.

За Дністровського водосховища проводять екскурсії на теплоходах, а каньйони товтр – ідеальне місце для занять дельта- і парапланеризм. Ну і, звичайно, тут безліч місць для риболовлі. Свіжовиловлений лящ, смажений в паніровці з кукурудзяної муки, – місцевий делікатес.

У парку облаштовані стоянки, де можна розбити наметовий табір. Є й міні-готелі, а також бази відпочинку. Крім того, в парку розташовані санаторії та лікарні – в Товтрах безліч джерел мінеральних вод.

Одне з найцікавіших місць паркуБакотська долина. Тут розташований стародавній скельний монастир. До наших днів збереглися келії ченців, місця для молитов і поховання.

«Синевир»: легенди, лісосплав і ведмеді

Синевир instagram.comchaban (12)

Фото instagram.com/chaban.denis

Була колись у багатого графа донька Синь. І закохалася вона в простого хлопця по імені Вир. Батькові це не сподобалося, і він наказав вбити Вира, скинувши на нього камінь. Синь, дізнавшись про це, прибігла до каменя і почала плакати. Так  журилася, що наплакала ціле озеро, вода в якому синя-синя. І сьогодні стоять на березі озера фігури закоханих.

Таку легенду розповідають на Закарпатті про Синевир – найбільше озеро в Українських Карпатах.

Озеро Синевир знаходиться на висоті 989 м над рівнем моря, середня його глибина – 10-12 м, максимальна – 22 м. В озері водиться форель, але рибалити тут не можна – територія заповідна. Близько 30 років тому на територіях, що оточують озеро, був створений Національний парк «Синевир».

Однак Синевир – не єдиний унікальний природний об’єкт на території парку. Мандрівників ваблять і мальовничі пейзажі, і бурхливі водоспади, вічнозелені ліси і стрімкі гірські струмочки – для зручності туристів в парку розроблено кілька пішохідних маршрутів.

З 2011 р в парку «Синевир» почав роботу реабілітаційний центр бурого ведмедя. У ньому працюють з тваринами, які постраждали від жорстокого поводження, стихійних лих. Сьогодні тут живуть 11 тварин. Цієї весни вперше з моменту створення центру у ведмедів народилося потомство – на світ з’явилося троє малюків. Центр відкритий для відвідувань, так що можна своїми очима подивитися і на великих, і на маленьких клишоногих жителів Карпат.

На території парку «Синевир» також розташовані кілька унікальних музеїв. Так, в Музеї лісосплаву можна побачити, як заготовляли, сортували, зберігали і транспортували ліс. У Карпатах лісосплавом займалися бокораші – деревину транспортували у вигляді плотів-бокорів. У музеї можна побачити і сокири, і одяг, і предмети побуту бокорашів.

А музей «Старе село» на березі річки Колочава – мініатюрне Закарпатті під відкритим небом. Дерев’яні будинки горян, домашнє начиння, одяг – в музеї-скансені об’єднані культура гуцулів, бойків, лемків, угорців, румунів, німців та інших народностей, що населяють цей край. Ще одна визначна пам’ятка музею – паровоз, який працював на Колочавській вузькоколійці.

«Качанівка»: альтанка Глінки і ставки

Фото dsnews.ua

Палацово-парковий комплекс Тарнавських – унікальне для Лівобережної України спорудження. У 1771 р за дорученням імператриці Катерини II хутори Парафіївка і Качанівка були подаровані генерал-губернатору Малоросії Петру Румянцеву-Задунайському. На його замовлення в маєтку звели великий палац в псевдоготичному стилі. Кількома роками пізніше тут розбили парк. У ньому були і дуби, і фруктові дерева, і виноградні кущі, для догляду за якими виписали спеціального садівника.

Пізніше садибу перебудували в стилі класицизму, але справжній зоряний час Качанівки настав при Григорії Тарнавському, який став господарем маєтку в 1834.

Будівлю палацу розширили, а парк перебудували. У ньому з’явилися липи і берези, на збільшеному ставку насипали два штучних острови, в самому ставку поселили лебедів. Береги ставка обмотували водні рослини, а вздовж західного берега висадили алею з білої верби, яка частково збереглася до наших днів. Тарнавський перетворив свій маєток в центр культурного життя регіону. Він колекціонував предмети мистецтва, завів власний оркестр, у нього гостювали Тарас Шевченко, Микола Гоголь, Михайло Глінка. Наступні власники звели в маєтку оранжерею, в якій успішно росли тропічні рослини. За часів радянської влади в маєтку влаштували санаторій, так що від колишнього блиску мало що залишилося. Нове життя почалося для Качанівки в 1981-му – тоді був створений історико-культурний заповідник «Качанівка».

Сьогодні у відреставрованих залах палацу розміщено музейну експозицію, що розповідає про історію палацу, його колишніх власників і знаменитих гостях. У флігелях обладнані готельні номери, працює кафе.

Качанівський парк розташований на двох рівнях: на верхньому рівні дерева обрамляють палацовий комплекс, а на нижньому розбитий один з найбільших в Європі пейзажних парків. Крім різноманітних рослин, парк приваблює відвідувачів можливістю посидіти на березі ставка (а їх тут 12), помилуватися «романтичними руїнами», майстерно вписаними в ландшафт, гірками Любові і Вірності, побродити по тінистих алеях і доріжках (загальна їх протяжність – майже 60 км) .

Біля одного зі ставків стоїть альтанка Глінки – павільйон, в якому знаменитий композитор працював над «Русланом і Людмилою».

«Екопарк Фельдмана»: щастя цілий рік

Море зелені, ігрові майданчики, вигадливі пустотливі скульптури і понад дві тисячі випещених тварин – «Екопарк Фельдмана» в Харкові обіцяє своїм відвідувачам 365 днів щастя. Головна місія проекту – створити середовище, в якій і діти, і дорослі відчують, що все живе на землі – одна велика сім’я.

Сьогодні екопарк – це територія для сімейного відпочинку з безліччю розваг і зоопарком. Причому відвідувачі можуть не тільки спостерігати за тваринами, але і спілкуватися з ними – в екопарку є контактний зоопарк.

У екопарку живе понад дві тисячі тварин, одна з його гордостей – колекція приматів, яка налічує дві сотні мавп. На території парку облаштовані дитячі ігрові майданчики, мотузковий парк, «місто майстрів». Знайти собі заняття тут зможуть і старі й малі. Для дітей проводять освітні екскурсії та шоу-програми, для них працюють аніматори, влаштовують майстер-класи. Для дорослих працюють кафе, в парку облаштовані зони відпочинку, так що можна просто неспішно провести час на свіжому повітрі, поки діти грають з аніматорами або спостерігають за пируетами, які виписують в повітрі забавні мавпочки.

Примітно, що екопарк працює цілий рік, а вхід до нього безкоштовний.

Але родзинка екопарку не тільки в дитячих майданчиках і просторих вольєрах з тваринами. Тут працюють служба порятунку тварин, театр дітей та тварин, кінний комплекс, дитяча еколого-натуралістична академія.

Для любителів піших прогулянок організована екостежка протяжністю в декілька кілометрів і пішохідні доріжки, які проходять через найкрасивіші місця екопарку, включаючи мальовничі озера. Для любителів спорту на території парку відкриті прокат велосипедів і лиж, створені футбольні поля, а в глибині лісу облаштовано майданчик для занять йогою.

Особливу увагу в екопарку приділяють дітям з особливими потребами. Тут, наприклад, працює центр психосоціальної реабілітації – за допомогою спілкування з тваринами допомагають дітям з психічними та поведінковими порушеннями, в тому числі із зони проведення АТО. Для допомоги дітям з особливими потребами також використовують арт-терапію.

Нижньодністровський парк: царство птахів

Нижньодністровський національний природний парк розташований в Одеській області і об’єднує частини територій Білгород-Дністровського, Біляївського та Овідіопольського районів.

Головний скарб парку – дельта Дністра, яка входить до переліку водно-болотних угідь міжнародних значень. Тут і низинні болота, і заболочений ліс, і безлесая заплава. Унікальні ландшафти і природні умови місця сприяють тому, що заповідник став домівкою для величезної кількості тварин.

Тільки серед птахів, що живуть в заповіднику, 58 видів занесені до Червоної книги. Тут живуть два десятка «червонокнижних» тварин, кілька десятків видів комах і дев’ять рідкісних видів риб. Парк може пишатися і рідкісними рослинами – всього ж тут росте понад 700 видів флори. Всю цю пишноту можна подивитися, прогулюючись за чотирма маршрутами, розробленими в парку. Так, наприклад, маршрут «Царство птахів» довжиною в 20 км прокладений по руслу Дністра, Глибокого Турунчука в Дністровський лиман. Розсікаючи з вітерцем на катері по водній гладі, туристи бачать пеліканів, бакланів, чапель, лебедів.

Туристичний маршрут «Дністровська Амазонія» проходить по основному руслу Дністра, рукаву річки Дністер Турунчук і мальовничій протоці Амазонка через плавневий ліс. Туристів, які потраплять в парк в кінці серпня, обіцяють пригостити тутешнім делікатесом – плодами водяного горіха.

Прокладено в парку і пішохідний маршрут.

Подорож «Стежкою діда Євсея» займає від трьох до п’яти годин – маршрут придумав лісник Овсій Костецький. На мілководдях Дністровського лиману можна побачити пеліканів, а в повітрі – орлана-білохвоста. Однак саме, мабуть, вражаюче видовище – величезні осередки великих бакланів.

Ще один маршрут в парку присвячений дивовижній птиці – блискучому ібісу. Саме йому поклонялися древні єгиптяни. Приліт ібісів в дельту Нілу обіцяв гарні улови і врожаї на полях – їх приліт збігався з весняною повінню.

Якщо його не було, то і птиці не прилітали, оскільки їх очікував би голод. Точно так само поводяться і ібіси на Дністрі: якщо Дністровська гребля затримує воду під час весняної повені, то ібіси просто не гніздяться.


Джерело dsnews.ua

Leave a Reply