Україна там, де ми: Естонія

Україна там, де ми – це цикл інтерв’ю з українцями, які кинули себе на виклик та, переслідуючи особисту мету, переїхали до іншої країни.

Кожен із наших героїв пройшов свій шлях до мрії, вони не бояться змінювати свою життя і починати все знову, навіть у іншій країні.

Це не методичка міграції, тут ви не знайдете докладних описів «як переїхати в іншу країну». Тут ви дізнаєтесь людей, здатних на зміни, відносини та якості життя в інших країнах.

Можливо, саме тут, ви знайдете натхнення до підкорення нових горизонтів, до особистого розвитку та досконалості.

Україна там, де ми – це унікальна можливість побачити інші країни, дізнатися менталітет та особливості життя очима і душею тих, у кого в серці живе Україна.

Знайомтесь Юлія. Прекрасна дівчина з Дніпра, яка зараз проживає в Естонії.

Про себе

Я народилася та виросла у Дніпропетровську, там же навчалася в університеті. Зі шкільної лави я була дуже енергійною та активною, тому вже з 17 років я була членом молодіжної організації, з якою разом ми вигадували навчальні та розважальні програми для молоді; займалися розвитком громадянського суспільства та відстоювали свої права. У той час моєю найзаповітнішою мрією було робити дійсно щось важливе та корисне та багато подорожувати.

У житті мене завжди надихали люди, люди, які відкриті до нового, які не бояться діяти та здійснювати мрії.

Під час навчання я підробляла на аеродромі «Майське», я встигла полюбити це місце та надихнутися свободою парашутистів та льотчиків. Але тоді мені хотілося чогось більшого, і я погодилася на роботу в Києві. У столиці я встигла опрацювати лише півроку.

Про переїзд

Для мене все почалося у Ризі. Взявши участь у міжнародному семінарі, я завела нових друзів, з якими ми вирішили продовжити спілкуватися та робити щось разом.

Це «разом» вилилося у проект в Естонії. Під час нового проекту я поділилася зі своєю естонською подругою, що мені було б цікаво спробувати себе у тривалій програмі за кордоном. Вона запропонувала мені програму в Естонії. Ця розмова відбулася у вересні, у грудні я отримала підтвердження, що моя програма схвалена, а 1го лютого вже вирушила в дорогу.

Спочатку я виїжджала на 9 місяців, але за цей час я сама і моє життя дуже змінилися, я не захотіла розлучатися з людьми та улюбленою справою. Мені запропонували роботу, і я погодилася.

Естонія не видає довгострокових віз, тому я одразу оформляла тимчасовий дозвіл на проживання. Ще одна причина в тому, що Естонія країна дигітальна і без ID картки (у моєму випадку картки посвідки на проживання) буде не просто. Документи я подавала у Києві, а саму картку отримувала вже у Нарві. На той момент у мене була відкрита шенгенська віза, якою я й користувалася до отримання картки.

Із продовженням посвідки на проживання було складніше. Отримати дозвіл на роботу було практично неможливо. Два роки у мене був навчальний дозвіл на проживання, який також дозволяє працювати і лише кілька місяців тому я отримала дозвіл на проживання для трудової діяльності. Важливо, що більшість паперів потрібно було оформляти не мені, а моєму роботодавцю. Мені здається не кожне підприємство та установа за таке візьметься, але в мене найкращі колеги та начальство, вони допомогли мені отримати всі дозволи.

У цій процедурі не багато бюрократії, але для мене це все одно щоразу стрес.

Про Естонію

Естонія маленька та спокійна. Населення Естонії всього 1.3 мільйона. З одного кінця країни до іншого можна дістатися за 4 години.

Естонія дуже зелена та чиста, вона буває холодною та дощовою, але все одно прекрасна. Тут поряд співіснують старовинна архітектура та новітні технології, густі ліси та Балтійське море. Тут дуже багато звичного, але водночас нового.

Ще варто сказати про мову. Він дуже складний. 14 відмінків і немає майбутнього часу.

Ця країна стала для мене новим будинком та подарувала дивовижні можливості.

Вперше до Естонії я приїхала всього на пару днів, виглядало все не дуже, був ремонт доріг і все перекопано-розрите навколо, але все одно склалося відчуття стабільності та порядку. Ще в першу зустріч вразили автобуси, великі, із зручними кріслами, кавою-автоматом та індивідуальними планшетами для перегляду фільмів чи інших розваг у дорозі.

Про роботу та документи

Я працюю у сфері неформального навчання. Займаюся молодіжними проектами, тренінгами, різними заходами, усім, що допомагає людям навчатися та розвиватися. Улюблена частина моєї роботи – це надихати молодих людей на більше, допомагати їм відкривати себе і цей світ.

Для того, щоб мати роботу українцю в Естонії, потрібен дозвіл на проживання, для того щоб мати дозвіл на проживання потрібна причина. Щоб отримати трудовий дозвіл на проживання, мені потрібно було підтверджувати компетентність за допомогою сертифікатів та листів від роботодавця. Тобто моєму роботодавцю потрібно було доводити, що потрібного фахівця немає в Естонії, тому він бере іноземця.

Для мене оформлення документів суцільний стрес, правда? коли вони всі отримані, здається, що це не так уже й складно.

Також дозвіл на проживання можна отримати для підприємницької діяльності. Хоча зараз можна оформити електронне резидентство в Естонії громадянину будь-якої країни та користуватися електронними послугами, наприклад відкрити рахунок у банку чи підприємство.

Про життя в Естонії

Тут зовсім інший ритм життя, пам’ятаю в Дніпропетровську ми вічно бігали, щоб усе встигнути, а тут життя спокійніше і помірніше. Спочатку мене дивувало, що я весь час бачу тих самих людей. У моєму місті населення лише 60 тисяч, після міста-мільйонника Дніпропетровська це майже село. І тут усі так чи інакше один одного знають. Весь час одні й самі люди, одні й самі машини тощо.

Ще спочатку мене дивувала невелика кількість розваг у місті. У Дніпрі ми захотіли у кіно, вибрали фільм, кінотеатр та пішли. Тут інакше, ти підлаштовуєшся під те, що відбувається, адже кінотеатр один і вже не вибрати куди піти, і якщо твій фільм показують у четвер, то підеш у кіно четвер. Що там говорити про театр, коли він приїжджає, все місто можна зустріти на виставі.

Ще одне моє кохання – великі чайки, і як я раніше без них жила J Чайки тут всюди, як у нас горобці чи голуби.

Про людей

Естонці тягнуть голосні, коли говорять російською мовою, від цього напевно і відбувається стереотип. Але загалом, люди тут справді спокійніші, але, як і будь-які жителі півночі. Це частина менталітету та способу життя. Люди менше виражають емоції та цінують особисто простір.

Естонці бізнес-орієнтовані люди, з ними легко і приємно працювати. Якщо кажуть, що зроблять, то швидше за все так і буде. Усна угода тут є цінною.

Про зміни в житті

Переїзд збігся з тим періодом мого життя, коли треба було вирішувати, хто я є. Тут я по-справжньому знайшла себе і дуже багато чого навчилася. Я вірю, що кожна, навіть маленька подорож, змінює людину, що там говорити про переїзд до іншої країни. Я зрозуміла, що світ набагато менше і простіше, ніж я думала, а люди в різних куточках землі набагато більше схожі, ніж, здається на перший погляд.

Ще тут я зрозуміла, що людині потрібно дуже мало, але важливо завжди вчитися чогось нового, а найкраще джерело знань і натхнення – це інші люди.

Про дозвілля та особливості життя в Естонії

В Україні я жила із сусідками по квартирі чи з батьками, а тут я живу сама. Я почала набагато готувати і дуже полюбила цю справу, але при цьому я перестала вживати м’ясо. Був час в Естонії, коли я не знала, що таке з продуктів купити в супермаркеті, адже вони всі якісь інші, зараз, приїжджаючи в Україну, я відчуваю те саме.

Я почала набагато більше подорожувати. Найчастіше, мої поїздки пов’язані з роботою, але все одно маю можливість відкривати нові країни та нових людей. Торік у мене не було місяця, який би я провела в одній країні. Найбільш незабутньою залишиться поїздка з проектом до Ісландії, куди також була можливість залучити хлопців з України.

Тут я напевно мушу сказати про електронне середовище. В Естонії все в Інтернеті – вибори, декларування податків, відкриття свого бізнесу, що займає, між іншим, лише 7 хвилин тощо. Люди не використовують практично паперові квитки, та й готівку я особисто бачу не часто, усюди можна розплатитися карткою або через Інтернет.

Ще, що мені дуже подобається, люди навчаються протягом усього життя, у пенсійному віці абсолютно нормально йти вчитися чогось нового.

Також, в Естонії дуже люблять сауни та СПА, це нормально мати сауну вдома і навіть у квартирі.

Про ціни

Продукти харчування та послуги коштуватимуть дорожче, а от одяг навпаки дешевший.

Я вже давно перестала порівнювати, адже дивлячись, що порівнювати. Наприклад, коли я кажу комусь в Україні, що за оренду х кімнатної квартири я плачу 75 євро на місяць, це здається мало, але якщо рахувати з усіма платежами, навряд чи вийде дешевше, і я живу одна, що означає, використовую мало електроенергії чи води.

А ось таксі в моєму місті коштує лише 2 євро в будь-яку точку. Іноді я буваю втомлена, щоб йти пішки 7 хвилин від магазину додому, та ще з покупками, і їду на таксі.

Загалом життя напевно дорожче, але й зарплати інші.

Про їжу

Якщо говорити про національну кухню вона дуже проста: картопля, овочі, м’ясо, яке я не їм.

У ресторанах мені подобається, що подають олію, змішану з травами до хліба та воду з додаванням трав чи фруктів.

Будучи в Естонії варто скуштувати місцеву молочну продукцію, особливо глазуровані сирки, білий шоколад з чорницею, естонську випічку – кренделі, сир із Сааремаа.

Мій улюблений естонський десерт – хлібний суп, він складається із хліба, родзинок, горіхів та збитих вершків. Щоправда завжди точаться суперечки це естонська чи латиська національна страва.

Що подивитися в Естонії

Естонія невелика. Тому можна подивитися її всю, мої суб’єктивно улюблені місця:

  1. Старе місто в Таллінні. Прогулятися вуличками і випити каву в одному з наймиліших кафе, а для любителів котиків, можна зайти в Kassi Kohvik, кафе та контактний котячий зоопарк одночасно, спілкування з вусатими-смугастими здорово піднімає настрій.
  2. Хаапсалу. Містечко всього за 1,5 години їзди від Таллінна. Тут найкрасивіші озеро та море, а також замок із таємничою чорною дамою.
  3. Саарема. Найбільший острів Естонії, добиратися туди цікаво як на маленькому місці літака, так і на поромі. Красива природа, найбільший у світі кратер від метеорита та затишні вулиці Курессааре
  4. Нарва та Нарва-Ісуу. Нарва найбільше російськомовне місто в Естонії, яке відрізняється і за архітектурою та культурою від інших міст. Нарва-Йисуу – це маленьке містечко поблизу Нарви, що складається з хвойного лісу та пляжів.
  5. Естонське Спа – різноманітні сауни, спа, джакузі

Топ-5 питань, які задають друзі та знайомі про Естонію

  1. А естонці дійсно повільні?
  2. Де краще?
  3. А як ви взимку так живите?

Також запитують про зарплатні та рівень життя.

Про погоду

В Естонії існує жарт:

“Як ти провів літо?

Нажаль я в цей день працював…”

Так от це не жарт. Тут холодно, багато дощів, короткі дні та довгі ночі взимку чи навпаки влітку. Мені дуже не вистачає зірок. Влітку «білі ночі» та зірок просто не побачиш. Я намагаюся приїжджати в Україну влітку, щоб насолодитися теплом та зоряним небом. І що, я можу сказати: я чекаю на кожну поїздку в Україну, приїжджаю і знемагаю від спеки, мені надто жарко, але все одно цих кількох днів тепла не вистачає.

У чому відмінність Естонії та України? Естонія маленька, спокійна країна із впорядкованим життям. Україна – це великий феєрверк подій та емоцій.

Про Дніпро

Я дуже люблю рідний Дніпропетровськ. Туристові я б звичайно порадила прогулятися набережною, але не тільки центральною частиною, але обов’язково перейти міст і помилуватися містом з іншого боку.

Потрапити на монастирський острів, спуститися до води та насолодитися тишею майже в центрі міста.

Обігнути озеро в парку Л. Глоби або покрутити катамарану педалі на цьому самому озері.

Проїхатися на відкритому трамваї (якщо такий ще їздить) до центру міста, а далі піднятися пішки проспектом Яворницького до парку Шевченка.

Насолодитися чимось смачненьким у кафе «Миші Бляхера» та десертом у сусідній кав’ярні. Загалом у Дніпрі дуже багато хороших кафе та ресторанів, смачних та цікавих.

Ще б я рекомендувала б відвідати церкву в дальньому районі міста Північному. Там гарний парк і невеликий зоопарк.

Можна покататися на метро, ​​напевно, у найбезлюднішому метро України.

Найкраще до Дніпропетровська приїхати на початку літа, коли цвіте Біла Акація, яка є символом міста, і аромат її квітів витає у повітрі.

Ось пишу і самій захотілося з’їздити. Будете у Дніпрі, передавайте привіт і від мене.

Героїня – Julia Dem

Instagram: @demlooo

Автор Світлана Бондаренко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *