Замки України — одні з найцікавіших пам’яток історії в Україні. За даними істориків, в Україні було понад 5 000 фортифікацій, проте від більшості з них сьогодні немає й сліду.
Красиві, історично привабливі та видовіщні місця в Україні – замки та фортеці, які варті вашої уваги!
Жовківський замок
Неймовірна пам’ятка архітектури епохи ренесансу в місті Жовква Львівської області.
Внесений до Державного реєстру національного культурного надбання України.
Побудували замок на замовлення Станіслава Жолкевського в 1594–1606 роках як оборонну споруду у стилі ренесансу. Замок витримував облоги, хоча кілька разів його здобували козаки. Наприкінці XVII століття був улюбленою резиденцією польського короля Яна ІІІ Собеського, за якого пережив період найбільшого розквіту. Сучасного вигляду замок набув внаслідок багатьох перебудов та недбалого ставлення протягом XIX—XX століть.
Нині замок реконструюють, проте для огляду відкрита лише його частина — внутрішнє подвір’я та музей.
Кам’янець-Подільська фортеця
Фото instagram.com/chirikalove/
Ми не могли не згадати про цей витвір мистецтва. Напевно більшість з вас її бачили або принаймні чули про неї. Якщо ні, то гайда пакувати речі, адже вона справді варта того. Цю фортецю віднесено до “Семи чудес України”, що й не випадково. Це одне з місць, яке вже роками приваблює відвідувачів і не тільки з України.
Загалом вважається, що будівництво фортеці розпочалось у 14 столітті. Але існують джерела, в яких перші згадки про неї датуються ще 11-12 століттям. А ще однією цікавинкою фортеці є те, що у вас є можливість взяти участь у нічній театралізованій екскурсії вежами та підземеллями.
Палац Кирила Разумовського
Історія палацу в Батурині разюче схожа з історією Маріїнського в Києві. З міркувань графа, палац повинен був виконувати роль штаб-квартири для українських гетьманів, куди б вони з’їжджалися на термінові наради. Однак відразу після кончини Розумовського гетьманів більше не призначали.
Спадкоємці відмовилися від маєтку через його провінційність і палац залишився в забутті.
Близько 100 довгих років маєток не піддавався реставрації, але в 1908 році онук гетьмана вирішив взятися за замок і повернути йому колишній вигляд. Та цьому не судилося реалізуватися, адже наближався 1917 рік, і за вікнами вже «виднілися червоні прапори».
Сучасного вигляду палац набув з 2003 року. На даний момент в залах маєтку проходять розкішні бали і виставки фамільних цінностей.
Замок Паланок
Фото @bogunok
Замок Паланок, в місті Мукачево на Закарпатті, дуже таємничий. Колишня резиденція Трансильванського князівства має надзвичайно багату історію.
Тут підписувалися міжнародні документи, мирні договори, на його території проходили народні повстання. Будучи побудованим за різними даними в 900-1300-х роках, замок став справжньою пам’яткою архітектури та історії.
Пережив незліченну кількість своїх господарів і мешканців, десятки штурмів і облог і зберігся в майже ідеальному стані до наших днів.
Більшою мірою прославили цю фортецю дві жінки – Софія Баторі та Ілона Зріні – свекруха і невістка, які керуючи замком, встигали ще й ворогувати між собою.
Шарівський замок в Харківській області
Шарівський замок зовнішнім виглядом нагадує казковий палац.
Парадний вид прикрашають дві восьмигранні вежі, увінчані зубцями та шпилями. Час наклав на замок свій відбиток. Незважаючи на те, що Шарівський палац довгий час приходив у запустіння, він і сьогодні не втрачає своєї привабливості.
Вціліли деякі елементи декору, багата ліпнина, розписні плафони. Навіть якщо здалеку дивитися на замок, відчувається його величність та вишуканість.
Від замку тераси ведуть в Шарівський парк. Тут ростуть старовинні дуби, блакитні ялини, ясени. Вік одного з дубів становить близько 600 років! У парку дуже мальовничі ставки. Через один із них перекинуто кам’яний місток. Він веде на так звану цукрову гірку.
Замок Попова в Запоріжський області
Диваки та оригінали… Як тільки не називали родину генерала Василя Попова, їхні родичі і знайомі.
Справді, хіба не дивно, коли коридорами чийогось будинку тиняються механічні ляльки в національних костюмах з усього світу, а п’ятнадцять етнографічних кімнат переносять гостей в Китай, Індію, Мексику чи де інде?
На щастя, в палаці Попова ще збереглися окремі фрагменти споруди, де облаштовано зал, присвячений історії маєтку, невелика картинна галерея, етнографічний зал і експозиція, присвячена Другій світовій війні.
Хотинська фортеця
Фото instagram.com/vlad.vasylkevych
Це мабуть найстаріша і “найвитриваліша” споруда в Україні. Адже простоявши сотні років вона залишилась практично такою ж, якою була колись. Перші згадки про неї відносяться до 9 століття. Ви тільки уявіть собі, скільки цікавого могли б розповісти її стіни, як би вміли говорити.
Збудована вона у місті Хотин, Чернівецької області, князем Володимиром Святославовичем. Оскільки ця фортеця збереглась до наших днів в автентичному стані, тут часто проводять лицарські турніри “Битва націй”, а також знімають історичні фільми. Тут по справжньому передається атмосфера часів наших предків.
Палац графів Шенборнів
Сьогодні це – санаторій “Карпати”, а колись тут, у Закарпатській області, австрійські графи Шенборни збудували свою резиденцію та мисливський будинок. Особливістю замку є те, що побудовано його за принципом астрономічного року: 365 вікон (365 днів), 52 димарі (52 тижнів у році), 12 веж (12 місяців), 7 виходів (7 днів тижня).
До сьогодні на стінах палацу залишились фамільні герби, що належали колись Шенборнам. Побудовано замок у традиціях французького Ренесансу, що додає йому витонченої чарівності та шарму.
Підгорецький замок
Побудований у стилі Ренесансу в селі Підгірці, Львівськї області. Замок з усіх боків оточений парком і вирізняється цілісністю художнього задуму, що робить його одним з найкрасивіших замків України. На жаль, багато пам’яток звідси було вивезено до Санкт-Петербургу у радянські часи і вони так і не повернулись додому.
Сьогодні замок належить до Переліку пам’яток світу, які потребують реставрації. Але мабуть найцікавішим є те, що, згідно з розповідями місцевих жителів і відвідувачів, у підвалах замку живе привид жінки.
Золочівський замок
Фото instagram.com/chaban.denis
Сьогодні це пам’ятка історії та культури, музей-заповідник, який розташовується у Золочеві. Але історія його досить цікава. За своє існування він встиг побувати фортецею, королівською резиденцією, панською садибою, тюрмою та навіть навчальним закладом.
У 1634 році Якуб Собєський побудував його як оборонну фортецю. Житлові функції виконував замок, розташований всередині. Але особливістю місцини є загадкові камені з зашифрованими написами, які можна побачити у музеї.
Олеський Замок
Фото instagram.com/chaban.denis
Олеський замок був створений ще в XIV столітті, тому вважається найпершою пам’яткою архітектури на території Західної України.
У 1366 році місто перейшло в руки Олександра Коріатовича. Далі з рук в руки палац переходив як прапор.
Одна з легенд про життя замку пов’язана з монахами і незвичайним звичаєм. Культ скелета виник тут ще з самих початків. Раніше вважалося, що це можливість гарантовано захиститися від темних сил, якщо покласти одного з покійних ченців при вході. Адже ховали тіло вони тільки тоді, коли від трупа залишалися одні лишень кістки. Одного разу один із служителів замку тонув у колодязі і з тих пір вважається, що він блукає по замку і надалі.
Оскільки замок кілька разів міняв власників, то і стиль його ставав з кожним новим господарем сучасніше і прогресивніше. У радянські часи палац був відреставрований, на першому поверсі відкрилася картинна галерея. Також в околицях зберігся ще й монастир. Крім того тут функціонує ресторан народної кухні, де гостей щедро пригощають борщем.
Аккерманська фортеця
Ще одна пам’ятна фортеця, що розташовується в м. Білгород-Дністровський. За однією з версій збудована вона була у 13 століття майстром Федорком. Вона й досі залишається однією із найвеличніших і наймогутніших фортець Півдня. Адже впродовж століть вона зберегла свої мури практично у повній цілісності.
Існує безліч легенд, пов’язаних із цією фортецею. Вважається, що Пушкін, будучи у засланні, відвідав Одесу і побував в Аккермані. Подейкують, що саме тут він написав рядки із послань “К Овидию”.
Автор Світлана Бондаренко
Було використано матеріали Вікіпедії та vikna.if.ua