Україна, там де ми: Дубай

Україна, там де ми – це цикл інтерв’ю з українцями, які кинули собі виклик, і переслідуючи власні цілі, виїхали в іншу країну.

Кожен з наших героїв пройшов свій шлях до мрії, вони не бояться міняти своє життя і починати все заново, навіть в іншій країні.

Це не методичка по міграції, тут ви не знайдете докладних інструкцій, як “переїхати в іншу країну”. Тут ви дізнаєтесь про людей, здатних на зміни, про відношення і якість життя в інших країнах.

Можливо, саме тут, ви знайдете натхнення до підкорення нових горизонтів, до особистого розвитку та досконалості.

Україна там, де ми — це унікальна можливість побачити інші країни, дізнатися менталітет та особливості життя очима і душею тих, у кого в серці живе Україна.

Знайомтесь Тетяна

Тетяна не просто українка, яка живе за кордоном, а саме в Дубай, у Тетяни одна з найромантичніших професій – бортпровідниця провідної світової авіакомпанії “Emirates Airline”.

Про себе

Я виросла у невеликому провінційному містечку Ніжині у Чернігівській області. Закінчила КНЕУ ім. Гетьмана, факультет міжнародної економіки. Декілька разів виїжджала до США за програмами обміну. Все моє життя так чи інакше було пов’язане з поїздками до різних країн. Мої батьки любили мандрувати, і ми рано почали виїжджати за кордон. Батько був підприємцем та можливості для цього були.

Крім того, я любила читати. У нас була багата домашня бібліотека і я захлинаючись читала спочатку російську та зарубіжну літературу, далі почала з’являється езотерична, філософська література… я думаю, книги, прочитані мною в дитинстві та юнацтві, назавжди визначили мої інтереси.

Про переїзд

Переїзд до ОАЕ став повною несподіванкою. До роботи в Emirates Airline у ​​мене був досить успішний інтернет-бізнес в Україні, розвитком якого я займалася попередні 5 років. Потім стався застій, я не бачила більше можливостей для розвитку, зростання і втратила до нього інтерес. Це збіглося із погіршенням економічної, соціальної ситуації на тлі політичних подій на південному сході України.

З культурою Арабських Еміратів я познайомилася у 2014 році, коли приїжджала до Дубаї відпочивати, тому в принципі мала уявлення у що я вплутуюсь. Ідея прийшла зненацька від моєї сестри, яка вже мала на руках контракт із дубайським роботодавцем. Для мене ж це була чудова можливість для розвитку і реалізації моїх проектів.

Все, що від мене вимагалося на початковому етапі – це з’явитися на “відкритий день”, який організовувала авіалінія “Emirates airline” у готелі Radisson на Ярославовому Валу. В Україні вони співпрацюють із компанією “Studentland”, яка є дверима у світ для молодих українців ось уже десять років. Пройшло кілька етапів відбору, заключними з яких з’явилися тести англійської мови та співбесіда. Аж до останнього дня, мені не вірилося, що я поїду з України, літатиму по всьому світу. Все здавалося якимось сюрреалістичним.

Компанія, за великим рахунком, перебирає всі організаційні питання, оплачує новачкам авіаперельот, надає житло, медстраховку, навчання, уніформу. Початок моєї великої подорожі був дуже комфортним та максимально продуманим, і за це варто висловити благодарність менеджменту компанії. Я чула історії набагато менш райдужні.

Про роботу в Дубай

Взагалі офісну роботу в Дубаї знайти досить складно. Менеджери, маркетологи, бухгалтери тут теж потрібні, але з відповідними дипломами та досвідом роботи. Компанії ОАЕ вимагають або дипломи місцевих закладів освіти, або дипломи міжнародного зразка. Зазвичай люди або знаходять собі місце під дубайським сонцем самі, або ж підписують контракти у сфері hospitality (ресторани, готелі, розважальні заклади) через рекрутингові агенції. Ще можна роздрукувати резюме і просто прогулятися бутіками та ресторанами в молі (торговому центрі), дізнавшись, кому потрібен персонал.

Якщо ж ви все-таки влаштувалися на роботу через рекрутингову агенцію в Україні, то можна, з великою ймовірністю, розраховувати на допомогу вашій компанії в переїзді та отриманні постійної (робочої) візи. Головне, уважно читати контракт та розуміти, що можна вимагати від роботодавця і навпаки, що роботодавець вимагатиме від вас. Обов’язковими для отримання постійної візи будуть аналізи крові на СНІД, гепатит та ін захворювання.

Про адаптацію

Взагалі, це залежить від досвіду та темпераменту самої людини. У моїй професії, з постійною зміною кліматичних та часових поясів, без швидкої адаптації не обійтися. Думаю, я повністю адаптувалася до кінця навчання в авіаційному коледжі Emirates airline, яке зайняло два місяці.

У Дубаї всі говорять англійською, хоча, буває, складно звикнути до незвичайного для нас акценту… але якщо знаєте мову, – зорієнтуєтеся. Усі написи, етикетки та інша життєво необхідна інформація дублюється англійською мовою.

Про особливості Дубаї

Особливістю Дубаї є те, що тут практично кожен – приїжджий. Корінне населення – “Еміраті” – становлять лише 20% населення. Цей показник варіюється від одного емірату до іншого, але, загалом, гадаю, ідея зрозуміла…

Особливо тут багато індусів, пакистанців, бангладешців, філіппінців. Вони – робітники, будівельники, – основна трудова сила ОАЕ. Це вони створили власноруч цей блискучий, дивовижний міраж у пустелі – Дубай. Непросте життя у них у цій країні – виснажлива праця, відпочинок 1 день на тиждень та зарплата у 250-300 дол., більшу частину з якої вони примудряються відправляти додому – своїм сім’ям.

Про Київ і Дубай

Дуже складно порівнювати ці два міста. На перший погляд все здається абсолютно різним. Адже Київ лежить у зоні помірно-континентального клімату, Дубай же оточує пустеля… Київ, незважаючи на відкритість кордонів, залишається досить етнічно однорідним містом, де більшість населення (70%) становлять українці, а решта – росіяни, євреї, поляки, білоруси.

Дубай – місто, що працює на туристів. У 2015 році, за даними департаменту туризму Дубаї, місто відвідали 14 млн. туристів з усього світу. Цей мегаполіс – місто майбутнього, з вишуканими частуваннями, шоу, розважальними парками… Втім, справжній рай для тих, хто хоче взяти від життя максимум.

У однойменного емірату Дубай запасів нафти не так і багато, тому основну ставку його правителі зробили на туризм, авіацію та нерухомість. У повсякденній рутині тут щодня зайнято близько 2,5 млн осіб.

Порівняно з Києвом, Дубай – дуже комфортне місто. Його інфраструктура продумана та зручна. Є ліфти, ескалатори, так що і матусям з візками, і туристам з валізами буде легко дістатися пункту призначення.

Незважаючи на широкі багатосмугові автомобільні артерії міста, в години пік, як і в Києві, на вас чекають пробки або штовханина в метро.

Потрапивши до Дубаї вперше, місто дивує своєю синтетичністю. Тут усе було розкреслено та спроектовано архітекторами задовго до втілення у життя. Широкі автомобільні артерії, розбиті квітучі клумби, гарні пальми, даунтаун з його 38 хмарочосами і повністю автоматизоване дубайське метро. Спосіб життя та дозвілля мешканців міста, звичайно, залежать від займаного місця в ієрархії цього мегаполісу. Експати (тобто іноземці) рідко стикаються з локалами (корінне населення) у повсякденному житті. Лише зрідка побачиш фігуру в чорному (або традиційний жіночий одяг) або білому (кандора – чоловічий) десь у торговому центрі.

Розкажіть про топ-5 маст-візит в Дубаї

Можна, маст 15, хоча б? 🙂 🙂 🙂 якщо ви у місті турист, то зобов’язані відвідати:

  1. Burj Khalifa – найвища будівля у світі
  2. Танцюючі фонтани.
  3. Пальма Джумейра – перший у світі штучний острів, спроектований у вигляді пальми… там же можна побачити знаменитий готель Атлантіс, відвідати суперсучасний аквапарк Aquaventure.
  4. Burj al Arab – готель у вигляді вітрила. Зупинитись у ньому можна за ціною від 2500 дол. за ніч. Якщо хочете скуштувати розкіш за менші гроші – вирушайте до одного з численних кафе готелю, не забувши попередньо замовити столик.
  5. “Традиційні” ринки Gold Souk та Spice Souk. Там арабська казка стає дійсністю. Можна і купити, поторгувавшись, і просто подивитись і сфотографувати. Щоправда, не спокушайтеся, жваво зазиватимуть вас до свого магазину вихідці з сусідніх держав – єгиптяни, сирійці, йорданці, а не місцеві жителі

Як мешканця міста, мене приваблюють вже зовсім інші місця, де можна відпочити від суєти та подихати повітрям. Це прогулянки та пікніки у парках Dubai Creek Park, Zabeel Park; велопрогулянки та пробіжки найпрестижнішим житловим районом міста – Дубай – Мариною; відпочинок на пляжах громадських Jumeirah Open Beach, JBR, Al Mamzar; каналу Creek у районі станції метро Al Ghubaiba.

Дубай, між іншим, одне з найбезпечніших міст у світі. Все населення – працевлаштоване. Не можеш чи не хочеш працювати – будь ласка, покинь країну. Так що жебраків тут немає. А якщо випадково залишили сумочку без нагляду – швидше за все, вона спокійно чекатиме на ваше повернення в цілості та збереження у персоналу ресторану або в поліцейській дільниці.

Про новий спосіб життя

Звичайно, мій спосіб життя змінився кардинальним чином, адже я тепер людина, підпорядкована розкладу. У мене 6-8 польотів на місяць, більшість із них – із зупинкою в країні призначення. Наприклад, коли ми летимо до Австралії, а потім – до Нової Зеландії, мене немає в Дубаї 6-9 днів поспіль.

Коли я на місці, люблю ходити в басейн, спортзал, гуляти в парках, відпочивати на пляжі. Іноді ходжу з друзями у кіно, нічні клуби, ресторани. У цьому плані все як скрізь… можна й алкогольні напої випити та потанцювати.

І туристам, і постійним мешканцям потрібна ліцензія на споживання алкоголю. Її без проблем можна оформити на рік через спеціальні інстанції, заплативши держмито близько 50 доларів

Про друзів

Щодня я працюю пліч-о-пліч з людьми з усього світу. У нас близько 160 національностей представлені в компанії. Тож є можливість розпитати і про звичаї, про місця, їжу, культуру, освіту… переважно хороші люди зустрічаються. Проте всі мої близькі подруги – українки. Люблю наших все-таки більше…загальний менталітет, мова, історія…завжди є про що поговорити…

Було кілька контактів із місцевими мешканками. Вони виявляють дружелюбність і інтерес до іноземок, охоче йдуть на контакт, але про близьку дружбу і мови бути не може – все-таки поки що занадто сильна різниця в менталітетах.

Про українців в ОАЕ

Загалом, українців в ОАЕ мало, та й білих мало загалом :). Вестернери (біле населення) становлять лише 3% від загальної кількості мігрантів. Іноді почуєш російську чи українську мову в метро, ​​а крім цього – і не відрізниш від решти національностей.

Втішно, однак, що українці, які постійно проживають у Дубаї, прагнуть підтримувати дружні стосунки, допомагати один одному.

Напевно, це життя “на чужині” зміцнює братерський дух. Я щаслива, що вступила до української громади “українці в Еміратах”, яка налічує у Facebook близько 7 тис. осіб.

Наші підтримують активний спосіб життя, організовуючи святкування національних свят, вилазки на пляж, волейбол… Дуже важливо не забувати своєї культури та спілкуватися з такими ж, як ти сам.

Про їжу в Дубаї

Дубай – це мікс культур. Тут більше “киплячого котла” США буде. І щодо їжі теж.

Мені арабська кухня подобається, нашій людині, думаю, вона теж сподобається. Араби у великій кількості використовують рис, рибу, м’ясо. Дуже рекомендую скуштувати хумус – це закуска, виготовлена ​​з перетертих бобових. Має дуже специфічний смак, широко поширена в Єгипті, Середземномор’ї, Ізраїлі… Місцевий кус-кус з овочами та бараниною – вище за всілякі похвали. Тут багато простих ресторанчиків, але готують чудово… запам’ятався Al Shami Rest у старому місті.

Однак я намагаюся готувати вдома. Дуже люблю українську кухню. Щоправда, зі свіжими овочами тут складно, тому з Німеччини, Австралії, ПАР, не повірите, везу буряки, помідори, кабачки, картоплю 🙂

Коли виходжу у світ, віддаю перевагу японській, європейській, тайській кухні. Тут дуже багато всесвітньо відомих мережевих ресторанів, наприклад, Cheesecake Factory у Дубай-молі; кави та десерти – у французькій пекарні Paul; суші, що їздять на стрічці – в Yo Sushi. А ще обов’язково завітайте у Hangout Latino у Дубай Марині. Їхній шеф з Венесуели – справжній гуру фьюжена. Там же величезна кількість ліванських ресторанів – ліванська кухня тут теж у фаворі.

Що питають друзі про Дубаї?

Знайомі завжди переживають, чи я не ходжу в паранжі. Офіційно заявляю:

Дубай – місце вестернізоване, тому в паранжі не тільки я, а й місцеві арабки не ходять:)

Насправді є багато форм верхнього одягу мусульманки. Паранжа – найекстремальніша. Мабуть, її все ще носять тільки в найвіддаленіших куточках мусульманського світу. Місцеві жінки носять або абаю або більш відкритий одяг. Іноді вони ходять у звичному нам західному одязі, але більш вільного крою. Волосся воно прикриває хусткою, але, схоже, молодь все більше схожа на європейську, і в плані одягу, і в поглядах на життя.

В Україні існує думка, що в Арабських Еміратах кожен араб – нафтовий шейх. Доводиться зневіряти знайомих. Справжній шейхів можна на пальцях однієї руки перерахувати. Але загалом жителі Дубаї – багаті люди. Їхній правитель – Шейх Мохаммед ібн Рашид аль-Мактум, як і його попередник, дбає про місцевих жителів: вони отримують дотації з держбюджету на освіту, на житло, на весілля… закони ОАЕ захищають місцевих жителів, надають їм численні можливості для ведення бізнесу , Участь у спільних підприємствах. Більшість “еміраті” має нерухомість за кордоном, де вони проводять кілька місяців на рік, особливо влітку.

Ще часто чую питання: “І як ви там у 50-ти градусну спеку виживаєте?” Ось із цим біда. Влітку в Дубаї справді спекотно і доводиться рятуватися під кондиціонерами, добре, що вони тут скрізь, навіть на зупинках громадського транспорту.

Викликає інтерес у наших і місце жінки в арабському світі, її роль і права.

Сучасні арабки в ОАЕ здобувають блискучу освіту. У багатьох університетах вони становлять більшу частину студентів. Вони працюють у державних установах, офісах компаній, водять машини, зустрічаються з подругами у кафе… ведуть звичайне життя. Хоча, все це традиційно, вони можуть робити, отримавши офіційний дозвіл чоловіка-опікуна – чоловіка, батька чи брата. Ось так поєднуються у них традиції та сучасність.

Про традиції та свята

Звичайно, говорячи про свята та місцеві звичаї, не можна не згадати про Рамадан. Це свято очищення та посту, яке зазвичай припадає на літні місяці і триває 30 днів. Розраховуються дати Рамадану на підставі місячного календаря. Цього місяця всі дорослі та здорові мусульмани повинні утримуватися від прийому їжі та пиття у світлий час доби. Вони розговляються після заходу сонця і на світанку знову починають піст. У цей період багато кафе і ресторанів у місті закриті в денний час. Адже, їсти на публіці, спокушаючи місцевих жителів, що постять, – образа.

Також нагадую святкування Національного Дня (National Day), 2 грудня. Взагалі, араби – горда нація. З кожного приводу вони вивішують національні прапори, портрети своїх політичних лідерів та пригощають національними солодощами – пахловою, фініками та щербетом, арабською кавою. Будете в Дубаї – обов’язково спробуйте. Якщо вони припадуть вам до смаку, купити їх можна, принагідно насолодившись місцевим колоритом, на ринку прянощів.

Про рідний Ніжин

Я народилася і виросла у місті старих церков та юності Н.В. Гоголя – Ніжині. Це 150 км. від Києва. Він, до речі, входить до популярних зараз турів “вихідного дня” – обов’язково відвідайте. Старий корпус Ніжинського державного університету з парком; пішохідна вулиця Гоголівська з численними куполами Миколаївського собору, Благовіщенського монастиря та інших церков; пам’ятник ніжинському огірку 🙂

Люблю я та Одесу та Південний Буг, з його порогами та екстримом, історичні Кам’янець-Подільський, Хотин. Але найбільше мені хочеться… до Карпат… вони мені буквально сняться, особливо восени. Обов’язково поїду пити воду в Моршин, коли повернуся до України.

Про результати переїзду

Я дуже задоволена, що зважилася на переїзд, використала той шанс, що дало мені життя. За цей рік я побачила світ іншими очима… я, просто, побачила світ.

Нам би реформувати освіту та розумну молодь ростити. Адже дуже багато відкриттів у сфері науки та техніки винайшли саме українські фахівці. Вертоліт, електричний трамвай, супутники та ще багато чого, без чого не може обійтися сучасне людство, – вигадали громадяни та вихідці з України.

Кожна малазійка читала в газеті, що українки – найкрасивіші жінки у світі. Ці факти я на власні вуха чую постійно від допитливих людей з різних куточків земної кулі, коли вони дізнаються, що я з України. Прикро, що лише наша молодь негативно думає про власну країну.

Я живу та подорожую з любов’ю до України, країни, яка вивчила мене та зробила людиною. Мрію якось повернутися, готую проекти. Але про це поки що замовчимо 🙂

Дякую за вашу увагу, Світлано. Я бажаю успіху та процвітання вам та вашому проекту! Любіть Україну!

Героїня інтерв’ю – Тетяна Дорошенко

Автор рубрики – Світлана Бондаренко

Фото: www.instagram.com/lucky_lionesse

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *