Збараж – маленьке містечко в Тернопільській області – є одним з найдавніших міст України, перші згадки про який датуються початком XIII століття.
За свою історію місто пережило дуже багато – був і центром Галицько-Волинської держави, належав і литовцям, і полякам, зустрічав українських гетьманів і був частиною імперії Габсбургів.
Саме тут знаходиться один з найзнаменитіших і добре збережених до наших днів замкових комплексів – Збаразький замок. Розташований він недалеко від центру міста в парковій зоні на так званій Замковій горі.
Замок, що можна побачити зараз, не є початковим проектом. Перший був побудований в кінці XIV століття на території Старого Збаража. За наступні двісті років його безліч разів захоплювали і грабували татари.
І після 1598 фортецю вже не відновлювали. Залишки руїн можна побачити і сьогодні.
Новий замок був побудований за проектом одного з кращих архітекторів того часу італійця Вінченцо Скамоцці і, за деякими джерелами, фламандця Генріха Ван Пеена під керівництвом інженера венеціанця Андреа дель Аква. Замовниками виступали тодішні власники, останні представники роду Збаразьких – брати Юрій та Христофор.
Мабуть пам’ятаючи, що сталося зі старим замком, новий спочатку планувався як фортифікаційна споруда. Тому на вигляд замок досить простий і не відрізняється витонченістю. Хоча поєднує в собі і риси палацу, що в цілому характерно для архітектури XVII століття. У цей період фортеці починають втрачати своє оборонне значення.
Замок зводили протягом 6 років з 1626 по 1631 рік. І після завершення будівництва він складався з потужних кріпосних стін, на відстань від яких з внутрішньої сторони були збудовані каземати. Зараз вони природно втратили своє бойове значення, і служать виставковими залами, в яких проводять тематичні виставки.
Стіни замку були оточені валами, чотирма бастіонами і ровом, заповненим водою. Потрапити в Збаразький замок можна було тільки по мосту, який був з’єднаний з двоповерховою вежею. Хоч і не повністю, але ці споруди збереглися. І хоча б приблизно можна оцінити наскільки потужною була обороноздатність замку.
Всередині, в центрі двору знаходиться сам палац, побудований в стилі ренесансу. Біла двоповерхова будівля прикрашена з фасаду балконом. Сам палац в плані прямокутний. На сьогоднішній день в ньому розміщуються музейні експонати заповідника «Замки Тернопільщини»: старовинні ікони, монети, документи, печатки та інше. Підземелля замку теж діє як виставковий зал. Там розміщена виставка середньовічних знарядь для тортур.
Після смерті князів Збаразьких, замок перейшов у володіння їх родичам князям Вишневецьким, а потім – Потоцьким.
В 1649 році Збараж потрапив в центр важливих історичних подій.
Війська гетьмана Богдана Хмельницького в союзництві з кримським ханом Ісламом Гіреєм III обложили Збаразький замок, який на той момент належав полякам. Вирішальна битва відбулася недалеко від Збаража, біля містечка Зборова (в історії отримала назву Зборівської битви), яка і вирішила долю фортеці.
Вона залишилася в руках поляків, на стороні яких виступив сам король Речі Посполитої Ян II Казимир з 30-тисячним військом. І тим не менш польські сили були розбиті. Тоді Ян Казимир переманив на свою сторону кримського хана, змусивши Хмельницького підписати невигідний для козаків Зборівський договір.
Ці події були увічнені в книзі польського письменника Генрика Сенкевича «Вогнем і мечем», гучна екранізація якої була знята в 1999 році і привернула масову увагу і інтерес туристів до фортеці.
Подальша історія замку схожа з усіма іншими долями середньовічних фортець в Україні. У XIX столітті на його території був розміщений цукровий завод. Надалі планувалося перебудувати замок під гімназію. Плани порушила Друга світова війна.
Після війни тут перебували карцери НКВД, а в 1980-их – молодіжний культурно-спортивний комплекс.
І тільки з 1994 року Збаразький замок став музеєм і увійшов до складу комплексу споруд Збаразького державного історико-архітектурного заповідника.
У 2005 році заповідник отримав статус національного.