Подорожі поза нашим рідним містом мають вирішальне значення для знайомства зі світом. Незалежно від того, де ви плануєте подорож, цей досвід на все життя. Ми вирішили познайомити вас з найкрасивішими місцями України, які буде цікаво побачити не лише фотографам або мандрівникам.
Маєток Вимберга
Де: село Ясинуватка, Олександрійський район
Мальовничі пагорби села Ясинуватка вражають своїми розмірами та архітектурною пам’яткою під назвою «маєток Вимберга». Це найгарніший і найбільший палац Кіровоградщини, про який, практично ніхто не знає. Вважають, що прізвище власника палацу було Вимберг, а звали його Василь Федорович, 1861 року народження. Він був військовим, та одружився з Єлисаветою Анненковою, яка отримала Єсиноватку (тодішня назва Ясинуватки) у спадок від матері. Відомо, що наприкінці 19 століття палац належав цій родині.
На превеликий жаль, ця споруда напівзруйнована та територія навколо неї занедбана. Незмінним залишилось лиш одне, на території біля палацу досі росте 200-літній дуб, який є свідком історії та таємниць цього маєтку. За ініціативи селищного депутата Сторчового Олександра Олексійовича та спільними зусиллями небайдужих мешканців громади, було наведено лад на території маєтку та висаджено озеленення.
Діамантові джерела
Де: село Павлівка, Світловодський район
Вода є одним з найцінніших багатств на Землі. Так, джерела, які століттями течуть біля в’їзду до села з боку Онуфріївського району є справжньою перлиною Павлівки. Вони втамовували спрагу козаків та чумаків. А зараз щедро діляться напувають водою кожного гостя. Люди ще здавна називали їх Діамантовими. Вода тут є надзвичайно чистою, прозорою.
Ще один цікавий факт: при зберіганні не має жодних осадів або накипу. Свого часу проводився хімічний аналіз. Було підтверджено, що у воді повністю відсутні шкідливі речовини.
Найприємнішим є те, що цей куточок знаходиться недалеко. Тому, якщо ви захоплюєтесь подорожами, та любити відкривати для себе нові місця, а також линете до відпочинку на природі, вам сюди. Можна напитися води, або загадати бажання та набрати води з собою як гостинець для родичів чи друзів. Джерело захоплює своєю неймовірною красою та не залишає байдужим нікого.
Голубі озера
Де: Світловодський район
Голубі озера можна знайти у Кіровоградській області. Ще в 50-х роках минулого століття на місці нинішнього озера був вугільний кар’єр. Видобуток закінчився і кар’єр поступово заповнився водою.
Вода цього тут справді має блакитний відтінок завдяки блакитній глині, що обрамляє береги. До речі, блакитна глина сприятливо впливає на шкіру людини, вважається, що навіть омолоджує її. Проте необхідно пам’ятати, що зловживати блакитними грязями не варто, адже радон корисний лише в малих дозах.
Також можна влаштувати прогулянку по лісу навколо озера, що висаджений у найкращих дренажних традиціях: між зовнішнім та внутрішнім кордоном посадки простежується невеликий рів, який не випускає дощову воду, тим самим не забруднюючи озеро стоками із землею та сміттям. Якщо ваше авто – не повнопривідний позашляховик, проїхати до озера ви можете тільки в суху погоду, причому, якщо вона тримається вже досить довго. Тут виходять дивовижні фото.
Якщо вирішите піти нашими слідами, то найпростіше по путівці дійти до залізничних колій і під мостом перейти до лісу. Там, протоптаною стежкою ви дістанетеся до того самого озера. Чудове місце для тих, хто шукає відпочинку із сім’єю або друзями
Озеро “Камінна чаша”
Де: село Цибулеве, Знам’янськый район
Озеро розташовувалося на половині дороги без покриття, яка проходить через поля від села Цибулеве до села Михайлівка. Озеро є достатньо глибоким. Тому купатися на мілині безпечно лише з одного боку (там, де знаходився заїзд у кар’єр).
Кожного літа на озері проводять кемп “Чистий простір”. А у теплу пору року тут працює виїзна торгівля (соки, води, пиво, снеки, морозиво). Навколо – чудові оглядові майданчики. Вхід вільний.
Сімейна ферма “Інгульський равлик”
Де: село Оситняжка, Кропивницький район
«Інгульський равлик» є першою равликовою фермою на Кіровоградщині, це сімейний бізнес родини Володимира та Яни Кравчук, які вирощують сорти їстівних равликів. Загалом розмір зрілого равлика сягає 3-4 сантиметрів. Всі равлики набирають вагу вже за півроку, у той час, як звичайному виноградному треба рости три роки. Екскурсії проводяться для груп по фермі, розповідь про основні етапи вирощування равликів, а також дегустація страв із равликів.
Церква Святого Йосипа Обручика
Де: село Березівка, Олександрійський район
Церква Святого Йосифа Обручника, розташована в селі Березівка Олександрійського району. Будівля храму були закладена на початку ХХ століття єзуїтами.
Під час Великої Вітчизняної війни німецька лінія оборони проходила якраз із боку Березівки, наші війська штурмували Олександрію саме на цьому напрямі. Під час боїв у листопаді – на початку грудня 1943 року від артвогню постраждала дзвіниця, яку пізніше довелося розібрати. І з того ж боку спорудили великий асфальтований пандус – колгосп влаштував у церкві склад зерна, і треба було заганяти у храм вантажівки та тракторні причепи.
Власне, це рішення правління місцевого колгоспу і врятувало березівський храм Йосипа Обручика: селяни засклили вікна, зміцнили двері, у будинку було сухо, і воно залишалося під наглядом. Мешканці згадують, як тут зберігали зерно, чи, наприклад, як приїжджали до центру Березівки по кавуни – їх відвантажували прямо до церкви.
У 1990-х роках, коли не стало колгоспу, храм знову почав руйнуватися. Але місцевий голова Л. В. Іванов у 1998 р. капітально відремонтував дах та відгородив притвор – невелику частину будівлі, де запрошений священник почав проводити служби. Але в самому храмі, вівтарі, не служили Господу приблизно з початку 1930-х років.
Щодо самої церкви: вона прикрашена неймовірним зубчастим цегляним карнизом, а також подвоєними арками на вікнах, на одній зі стін – рельєф православного хреста. Фасад притвору дуже зруйнований. Всередині на стінах – залишки святих образів. Через аварійний стан церква практично не діє. Однак, попри це, місце подарує багато нових вражень поціновувачам архітектури та історії.
Племінне господарство “Лісова коза”
Де: село Підлісне, Олександрівський район
Ферму заснував та відкрив Сергій Григір у 2016 році. Зараз вона дуже розширилася та відкрила туристично-рекреаційний комплекс, який можна відвідати всією сім’єю. Це господарство, яке успішно функціонує у ролі виробника молочних продуктів:
- козячого молока;
- натуральних козячих сирів;
- йогуртів та іншої десертної продукції.
Ферма розташувалася неймовірного лісового масиву, на мальовничій околиці села. Свіже повітря, а також можливість скуштувати та придбати високопоживну екологічно чисту продукцію, поспілкуватися з тваринами (для цього створено спеціальний загін) — усе це сприяє тому, що сюди хочуть потрапити як дорослі, так і малі.
Тут можна знайти одну з найпродуктивніших молочних порід кіз – альпійську породу. Всі кози живуть в режимі суворого біологічного захисту, в призначених для цього приміщеннях. Це пояснює, чому молоко має дуже високі смакові та якісні показники.
Тут можна поласувати сирами різних видів, серед яких:
- класична гауда;
- гауда з домішками;
- маасдам;
- бринза шеври;
- рікотта;
- екстратверді;
- напівтверді;
- гауда з добавками.
Дістатися на атракцію «Лісової кози» можна власним авто – 28 кілометрів дорогою від Кропивницького в напрямку Києва та Черкас, за селом Підлісне. Або ж замовити автобусну екскурсію через турагентство. Приблизна вартість туру 250 грн з людини, проїзд і дегустація включені.
Онуфріївский парк
Де: селище Онуфріївка
Дендрологічний парк – це колекція дерев та напрочуд гарний куточок штучно створеної природи. З архітектурних споруд величезної садиби збереглися лише в’їзна брама та кілька господарських споруд XIX століття.
1947 року, після реорганізації місцевого радгоспу на державний кінний завод, парк перейшов у його підпорядкування, а з 1972 року отримав статус – парк-пам’ятник садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, який часто називають Онуфріївським дендропарком.
У дендропарку загальною площею близько 84 га приблизно чверть території займають три ставки, береги яких обсаджені тополями та плакучими вербами. Між собою ставки з’єднані шлюзами, облицьованими гранітними плитами – єдине підтвердження багатства колишніх господарів садиби. Сьогодні в Онуфріївському дендропарку збереглося близько шести десятків видів і форм дерев, серед яких виділяються величезні дуби, дуже старі тополі, рідкісні липи, клени та в’язи. Вхід до парку вільний.
Приютівський парк
Де: селище Приютівка Олександрійський район
Приютівський парк розташувався у селищі Приютівка Олександрійського району. Тут є різноманітні пішохідні доріжки, багато квітів та зелених насаджень.
Кожен куточок було створено для сімейних вихідних та релаксу. Тут можна влаштувати пікнік або просто посидіти за столиками за келихом смачного вина або чашкою ароматної кави. Тут можна найти пірс та вихід до пляжу, а також паркування. Вхід безкоштовний.
Музей-заповідник “Гайдамацька Січ”
Де: село Цибулеве, Знам’янський район
На Знам’янщині у селі Цибулеве, яке ще у XVIII столітті було містечком у приватній власності Розумовського, та дало краю десять козацьких сотників, унікальне місце під назвою «Гайдамацька Січ».
Його називають зеленою садибою, музеєм просто неба, а господар і засновник – козак-краєзнавець Володимир Вознюк називає духовним заповідником. Для Володимира ця садиба – справжній продух, яким він охоче ділитися з людьми, що мріють пізнати та відчути особливий історично-козацький дух. Ідеєю та її втіленням він займався добре десятиліття.
Розважальний потенціал «Гайдамацької Січі» видається таким: унікальні експонати, подорож до періоду козацтва, а також «козацькі» смаколики.
Експонати музею просто неба. Зараз в ньому є більше сотні унікальних експонатів із камені, глини або дерева. Всі вони є провідниками до історії, культури та побуту наших пращурів.
Для шанувальників скіфської доби тут також є багато цікавого. Починаючи від знахідок скіфської та чорноліської культури, закінчуючи раритетними виробами декоративно-ужиткового мистецтва. Прихильники українських традицій також не залишаються байдужими.
Унікальні вишиванки та керамічні вироби знаходяться в окремому приміщенні та демонструються прибічникам української історії та культури на прохання.
Особлива гордість – козацький курінь, який привертає увагу до села та його історії.
Що цікаво, Володимир Вознюк займається не лише «Гайдамацькою Січчю». Він також проводить цікаві екскурсії навколишніми землями. До таких можна віднести:
- перунову скелю, на ній раніше можна було знайти старовинне капище;
- лисячі яри з піщаниками;
- скелясті береги розломів гранітного кар’єру Інгульця;
- три різних криниці з різним смаком води.
Краєзнавець також проводить екскурсії до Чорного лісу, і до пам’ятника козаку Мамаю, біля якого обладнано оглядовий майданчик з видами на Мамаїв яр. Під час цих екскурсій, нащадок чигиринського козацького року Володимир Вознюк розповідає про історію гайдамацтва і козацтва.
Вхід до садиби коштує 20 гривень. Або 45 гривень, якщо ви бажаєте отримати частування у вигляді повноцінного комплексного обіду з козацьких страв, приготованих на багатті, фірмове блюдо – козацька тетеря. Обов’язково скуштуйте!
Промислова пасіка “Бджілка Мотя”
Де: місто Новоукраїнка
Це казкова місцина, що розташувалася в м. Новоукраїнка. Незаймане довкілля та сучасні технології виробництва дозволяють добувати 100% природний продукт.
Тут ви можете отримати послуги апітуризму або апітерапії. Для любителів солодощів чудовим бонусом є те, що тут можна придбати продукцію бджільництва, серед якої мед та пилок. Тут також є перга та мазі з восковою основою. А у якості подарунку можна обрати найсмачніші трав’яні чаї власного виробництва.
Крейсерський яхт-клуб “Кристал”
Де: місто Світловодськ
Яхт-клуб Кристал знаходиться недалеко від міста Світловодськ на Кременчуцькому водосховищі. До речі, яхт-клуб Кристал заснований ще в 1966 році. Щоб стати членом яхт-клубу, потрібно сплачувати членський внесок у розмірі 40 грн на місяць. Можна оформити членство лише місяць чи літо. Ці внески йдуть на фінансування самого яхт-клубу, оскільки ні міська влада, ні спонсори не беруть його під опіку. На території яхт-клубу є урни та невеличке кафе (столики з парасольками).
Також для охочих залишитися є будиночки, а також волейбольний та футбольний майданчики, пірс та багато неймовірно красивих маленьких та великих яхт. Катання на яхтах у програмі триває 2 години.
Після причалу можна відпочити у кафе, ознайомитися з чудовими краєвидами території. Острівець природного довкілля тварин і птахів. Багато хвойних рослин та зелених газонів створюють затишок та приємну атмосферу. Гуси, качки та лебеді доглянуті та розгулюють у вас під ногами.
Це відмінне місце для відпочинку, яке надає можливість єднання з природою в мегаполісі. Якщо ви ще не були тут, щиро радимо побувати. Чудове місце, де можна не тільки покататися на яхтах, але й поплавати та засмагати на чистому пляжі! Для пішоходів вхід абсолютно безкоштовний.
Урочище “Шумок”
Де: Бобринецький район
Кіровоградщина на заході від Бобринця містить надзвичайне урочище – Шумок. Це ландшафтний заказник площею 20,1 га.
У ландшафтному заказнику у великій кількості є виходи гранітів на поверхню, які разом зі струмками утворили перекати та маленькі галасливі водоспади. Зараз від села практично нічого не залишилося і подекуди можна побачити лише фундаменти або частини стін глинобитних будинків.
Рослинність тут різноманітна та цікава. В урочищі можна побачити петрофітні, степові, лучні та прибережно-водні види рослин. На кам’янистих схилах у тріщинах скель росте гвоздика прибузька, занесена до Червоної книги України. На інших клонах переважають степові та остепнені луки, на яких домінують тонконіг вузьколистий та келерія гребінчаста, а іноді типчак. Серед різнотрав’я зустрічаються квіти шавлії австрійської, подорожника степового. У неширокій заплаві Бобринки зустрічаються зарості осоки узбережної та чорноколосої, очеретянки звичайної.
Доїхати можна з Бобринця через асфальтовану дорогу у напрямку села Грузьке. Зовсім недалеко звідти знаходиться урочище Шумок. Для фотографів та туристів воно є неймовірною знахідкою. Тут можна знайти мальовничі виходи українського кристалічного щина, а інколи навіть величезні гранітні пласкі брили. Тут можна почути шум води на багатьох перекатах або падунцях, тому урочище отримало назву Шумок. Тут можна влаштовувати чудові прогулянки. Свій напрямок радимо побудувати прямуючи вздовж річища Сугоклеї до невеликих водоспадів та великих кам’яних брил.
Ще один цікавий факт: урочищу було присвоєно природоохоронний статус. Це було зроблено для захисту ділянки долини з багатим трав’яним покровом, а також цікавими скелями та маленькими водоспадами на річці. Лучно-степові та степові рослини займають схили річкової долини займають. Гранітні відслоненні складаються з петрофітної рослинності. Тут також ростуть виняткові й малопоширені види, такі як:
- рястка Фішера
- кизильник чорноплідний та багато іншого іншого.
Урочище також вважається місцем поселення багатьох видів корисної ентомофауни. Вхід вільний.
Давидівка. Млин контр-адмірала на Ятрані
Де: село Давидівка, Голованівський район
Заселення цього села, на межі Дикого поля, було розпочато ще в другій половині 18 століття. За словами місцевих жителів, назва має походження від імені першого поселенця, під іменем Давид. Друга половина 19 століття для Давидівки була у власності вихідця із молдовських магнатів Олексія Абази, якому, на той момент земля дісталася у подарунок від його вітчима, графа Льва Бобринського.
Олексієм Абазом, якому належало село Давидівка, було модернізовано місцевий спиртзавод, який пізніше було добудовано німецькими будівельниками в 1901 році. Біля млина знаходилася олійниця. Вона функціонувала до останніх років. Млин мав чотири поверхи(останній поверх знаходився самим дахом). Поряд з млином було зведено піч з височенною трубою. Місце має цікаву і захопливу історію. Тому, перш за все, це місце буде цікаво людям, які захоплюються історією та архітектурою.
В’їзд у Давидівку із пагорба дарує всім гостям неймовірний краєвид на долину Ятрані, із млином, дзеркалом ріки, та крутими схилами. Це варто побачити.
Каньйон річки Синюхи
Де: село Тернівка, Новоархангельський район
Не дивлячись на те, що це місце малознайоме навіть затятим туристам, воно точно гідне вашої уваги. Річка має довжину близько 100 кілометрів. Можна побачити, як річка тече в природному каньйоні через вихід граніту.
Синюха належить до найчистіших річок. Тут ви не знайдете жодного промислового підприємства. Крім того, біля річки можна знайти приємні місця для фотографій і місце для пікніка. Каньйон складається з ще однієї місцевої пам’ятки – будівлі старого водяного млина, який було побудовано в цих місцях на період 19 століття.
Це місце є обов’язковим до відвідування. Тут можна зробити відмінні знімки. Крім того, тільки в цьому місці можна перейти річку. Всім наполегливо рекомендуємо катання на човнах. Адже це є головною пам’яткою цієї екскурсії. Без водної екскурсії уявлення про цей чудовий каньйон буде неповним. Річка дрібна та спокійна. Тому катання на човнах по річці Синюхи немає нічого спільного з рафтингом. Коли в сонячний день у каньйон падають промені сонця, вода в річці починає відливати яскравим смарагдовим кольором.
На місці злиття річок Синюха та її притоки Ятрань організований ландшафтний заказник «Когутівка». Якщо ви бажаєте туди потрапити, вам необхідно пройти від млина до притоки Ятрань, де ви побачите гранітні скелі різної висоти, а також чарівні пейзажі. Саме тут проходить екологічна стежка. Влітку можна купатися серед цієї краси. Восени можна знайти плоди шипшини, чорниці (з них класний чай).
Маєток Соколова-Бородкіна
Де: село Червоновершка, Компаніївський район
Кіровоградщина налічує небагато панських садиб. Проте все ж таки їх можна знайки. За 30 км на південь від Кропивницького, в Компаніївському районі, зберігся маєток – палац, парк та господарські споруди, Соколових-Бородкіних. Його будівництво почалося у 1854 році й тривало тринадцять років. В 19 столітті палац мав розкішний вигляд. Вежа стояла під шатровим дахом, а всередині можна було побачити розкішні інтер’єри. В радянські часи відбулися певні перебудови, але ж палац зберігся. Палац в гарному стані, через те, що в ньому знаходиться школа. Зважаючи на значні площі землі, Бородкін збудував велику економію, значна частина будівель якої також збереглася. Це місце може порадувати тих, хто пов’язав професійне життя з архітектурою чи просто ніжно її любить
Наостанок, подорожі – це багато вражень в одному. Це спосіб вчитися і рости разом з іншими людьми, дізнаючись про щось нове. Все це надихає та пробуджує цікавість до своєї батьківщини.
Автор: Ірина Нижник