сироварні на полонині Квасівський Менчул
Uncategorized

В Карпатах відновлять забуте виробництво високоякісних сирів

Гірська Рахівщина наприкінці ХІХ століття належала до Австро-Угорської імперії. Колись тутешні гуцули займалися переважно тваринництвом і трохи працювали на лісозаготівлях та інших промислах.

Постало питання про економічний розвиток відсталих гірських регіонів імперії, створення робочих місць.

сироварні на полонині Квасівський Менчул

1941 рік

Уряд Австро-Угорщини вирішив розвивати молочно-сироварну галузь. Карпатські полонини нічим не поступалися альпійським. Деякі дослідники, побувавши на гірських луках Карпат, навіть казали, що тут кращі умови для розвитку сирної промисловості.

Зокрема Еде Еган у книжці «Економічні можливості наших Карпат» писав, що високогірні луки Карпат менш скелясті, ніж Альпи, і більш пологі, тут є достатньо кормових видів рослин, а чисті джерела і гірське повітря дуже сприятливі для виробництва високогірних сирів.

І уряд Австро-Угорщини розробив спеціальну державну програму розвитку полонинського господарства для налагодження виробництва карпато-руського емментальського сиру.

Еде Еган писав, що відомий на весь світ емментальський сир — «король сирів» — можна копіювати і в рівнинних місцевостях, але сир швейцарський, окрім Швейцарських Альп, можна виготовляти також на високогірних луках Карпат.

Напрямом подальшого економічного розвитку гірської Рахівщини визначили вирощування великої рогатої худоби, виробництво сиру і збут молочної продукції. На полонині Квасівський Менчул було влаштовано зразкове полонинське господарство і налагоджено виробництво карпато-руського емментальського сиру. У великих містах імперії організовували виставки сиру і масла, де продукції з Карпат давали високу оцінку.

Після розпаду імперії Габсбургів у 1919 році наш край увійшов до Чехословацької Республіки. Її уряд продовжив розвиток молочно-сироварного виробництва на Рахівщині.

Виділяли безвідсоткові кредити для будівництва молочарень і ферм. За державні кошти до полонин будували якісні кам’яні дороги, закупляли обладнання, посуд, одяг…

Є дані, що протягом 1938-го на полонинах поблизу Рахова виготовили 16 тисяч кілограмів емментальського сиру. Він та інші молочні продукти доставляли до Праги щоденним потягом Ясіня—Прага, отже, попит був великий.

Чехословацька держава дбала про покращення порід худоби, виділяла кошти для придбання племінних биків із Швейцарії та Австрії. Також давали грошові премії місцевим жителям за зразкове утримання худоби. Щорічно здібних молодих гуцулів відправляли на курси до молочних господарств Австрії і Швейцарії.

На полонині Джоржева Прилука (поблизу села Кваси) чеські науковці розробили так звану Кейдерову або Кейдову систему.

Суть її в тому, що на верхній частині полонини побудували ферму на 60 голів ВРХ. Біля ферми влаштували резервуар, куди скидали відходи життєдіяльності худоби (гній) і воду. Від резервуара було проведено труби і жолоби, якими вода і розріджений гній розтікалися по всій полонині.

Завдяки цьому навіть у посушливі роки сіно з Карпат потягом відправляли у центральні низинні регіони.

У 1939-му Рахівщина знову ввійшла до складу Угорщини. Національний центр угорських молочних кооперативів (Orszagos Magyar Tejszovetkezetі Kozpont) виграв тендер на організацію сирного виробництва на Закарпатті і продовжив виготовлення емментальського сиру.

Сироварня на схилах гори Квасівський Менчул тоді мала казан на 1200 літрів з гвинтовим пресом.

Є дані, що у 1941 році щоденно на сироварні виготовлялося 90—100 кілограмів сиру «Емменталь», який був сертифікований найбільшим виробником сиру в Угорщині — компанією родини Штауфер (Stauffer), які були вихідцями із Швейцарії.

Після Другої світової війни, а точніше 22 січня 1946 року, Закарпаття возз’єдналося з Україною в складі СРСР. Нові колгоспи частково займалися тваринництвом, але вже не в таких масштабах. На деяких полонинах досі є руїни молочарень і ферм. За останні 10—20 років поголів’я худоби у місцевого населення значно скоротилося. Сінокісні луки та полонини поступово заростають деревами та чагарником.

У Карпатах можна відновити виробництво високоякісних сирів, зокрема і карпато-руського емментальського. І вийти з ними на ринок Євросоюзу. Для цього потрібна лише істотна державна підтримка.

сироварні на полонині Квасівський Менчул.
На ФОТО: Сучасні розвалини сироварні на полонині Квасівський Менчул.

Микола Волощук, кандидат біологічних наук, завідувач наукової лабораторії Карпатського біосферного заповідника.


Джерело uzhgorod.net.ua

Читайте:

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *