Численних туристів Сумська область приваблює мальовничими луками, лісами, ріками, джерелами питної води з цінними лікувальними властивостями. Унікальні природні ландшафти області поєднуються з багатою історією цих місць.
До того ж Сумщина є одним з регіонів, насичених історико-культурними пам’ятками різних епох.
На території Сумської області збереглися православні культові споруди XVII-XIX століть в стилі українського бароко і класицизму, що зустрічаються переважно в Північній Україні. Однак, крім численних церков і соборів, на Сумщині є і незвичайні пам’ятки: пам’ятник мамонтові і єдина в світі яблуня-кущ.
Що подивитися в Сумській області:
Визначні пам’ятки та найцікавіші туристичні місця
Трьох-Анастасіївський кафедральний собор
Фото stejka.com
Місто Глухів, вулиця Спаська, 2
Старовинний храм святих трьох Анастасій у Глухові засновано в XVIII в. гетьманом І. Скоропадським як домова церква на території гетьманської садиби. Названий на честь його дружини Анастасії.
Відроджений в 1884-93 рр. на кошти родини цукрозаводчиків Терещенків, ставши їх родовою усипальницею. Нагадує формами Володимирський собор в Києві, який також будувався за участі родини Терещенків. Проект в неовізантійському стилі розробив арх. А. Гун.
Шедевральні розписи за ескізами В. Васнецова виконали знамениті художники Свєдомські, Пимоненко, Верещагін, Журавльов, які також оформляли Володимирський собор. Зберігся розкішний іконостас з білого мармуру. У 2003 р, після візиту в місто одного з нащадків Терещенко, в підвалі Трьох-Анастасіївського собору був виявлений фамільний склеп.
Тут похований засновник роду Артемій Терещенко, його дружина Єфросинія, їхні сини Федір та Микола. Зараз це кафедральний храм Конотопської і Глухівської єпархії УПЦ МП.
Молчанський монастир-фортеця
Фото doroga.ua
Місто Путивль, вулиця Щорса
Оборонний монастир на березі Сейму споруджений на рубежі XVI-XVII ст. на основі фортеці литовських часів, яку називали Кремлем. Обитель заснували в 1570 р монахи, які переселилися до фортеці з розташованої в 20 км від міста Молчанської пустелі.
У 1604 р в за стінами монастиря переховувався цар-самозванець Лжедмитрій I, виступивши звідси на Москву після смерті Бориса Годунова. У комплексі домінує Собор Різдва Богородиці, побудований в 1575-85 рр. і неодноразово перебудовувався в XVII-XVIII ст.
Дзвіницею служить надбрамна вежа фортеці, також зберігся фрагмент стіни з кутовою вежею. У комплекс також входить зведені в XIX ст. церква Іоанна Предтечі, настоятельський і келійний корпуси, трапезна і господарські споруди.
Палац Лещинських
Фото keeptravel.com
Селище Кияниця, вулиця Лісова, 1
Неоренесансний палац в Кияниці вважається однією з перлин садибного будівництва Слобожанщини. Побудований в 1890 р купецькою сім’єю Лещинських, які отримали Кияницю в спадок від багатого цукрозаводчика І. Харитоненка.
Двоповерховий Кияницький палац з витонченою башточкою, оточений віковим парком, особливо романтично виглядає з протилежного берега ставка.
У Кияницького парку (56 га) ростуть більше 70 видів дерев і чагарників, серед яких можна зустріти платани, гінкго, сріблясті ялини, сосни, липи, клени і, звичайно, головну паркову деревину – дуб.
Також зберігся невеликий флігель. У радянські часи на території садиби розміщувалася база відпочинку «Кияниця». Зараз будівля знаходиться у власності Сумського національного аграрного університету, проведена часткова реставрація.
Будинок Терещенко
Фото ukrainaincognita.com
Місто Глухів, вулиця Терещенко, 45
Будинок Терещенко в Глухові – найстаріша збережена споруда архітектурної спадщини родини відомих цукрозаводчиків і меценатів.
За дозволом на будівництво нового двоповерхового кам’яного будинку в історичному центрі Глухова процвітаючий купець А. Терещенко звернувся до міської влади ще в 1855 р. Завершити будівництво своєї Глухівської резиденції в архітектурних формах історизму він зміг тільки в 1866 р
В інтер’єрі частково зберігся первісний декор: ліпнина стель, різьблені двері, кахельні печі, а також сходи на другий поверх, виконана в техніці чавунного декоративного литва. У 1931 році тут розмістився Всесоюзний науково-дослідний інститут конопель.
Зараз це Дослідницька станція луб’яних культур (Інститут луб’яних культур), де недавно був створений сорт конопель, який не містить наркотичних речовин.
У фойє представлена невелика експозиція продукції конопляного виробництва: мотузки, канати, тканини, одяг, взуття та інше.
Строганівська садиба
Селище Хотінь, вулиця Воєводіна, 10
Лише два аварійних флігеля збереглися від колись розкішної садиби в Хотіні, яку сто років тому називали однією з примітних садиб у всій Російській імперії.
З XVII ст. маєток Хотінь належав нащадкам засновника Сум полковника Г. Кондратьєва.
Палацовий комплекс був побудований в 1799-1810 при внучці полковника А. Кондратьєвої, яка вийшла заміж за таємного радника М. Комбурлея. Подружжя запросили найбільшого петербурзького архітектора періоду розквіту класицизму в Росії Д. Кваренгі.
Садиба була побудована за традиційною в той час осьовою системою і оточена великим парком. У палаці нараховувалось 87 кімнат, всі вони були оформлені в різній колірній гаммі.
Довгий час в садибі жив і працював військовий історик Д. Бутурлін, потім понад півстоліття Хотіню володів граф П. Строганов, на запрошення якого тут бували художники І. Крамськой і Ф. Васильєв. У поч. XX ст., коли за садибу розгорілася судова тяжба, палац прийшов в занепад.
У 1918 р Хотенський палацовий ансамбль був знищений пожежею. Від нього збереглися два бічних флігелі, в яких в радянські часи розміщується середня школа. Зараз будівлі в поганому стані.
Пам’ятник мамонту
Фото all-ukraine.com.ua
Пам’ятник можна відшукати на околиці села Кулішівка (Недригайлівський район) поруч з річкою Хусь (притока річки Сули).
У народі його прозвали «пам’ятником мамонтові», але в дійсності за своїм історичним і науковим значенням цей монумент є комплексною пам’яткою.
У першій половині XIX століття Кулішівка належала графу Юрію Головкіну, який був попечителем Харківського університету.
Якось він запросив до себе відомого українського вченого-натураліста Івана Калениченко (1805-1876), уродженця Сум, який завідував зоологічним і мінералогічним кабінетами Харківського університету. Вчений захоплювався також палеонтологічними дослідженнями.
У 1839 році в селі Кулішівка на березі річки Хусь йому вдалося відкопати добре збережений кістяк мамонта. На шести підводах його перевезли до Харкова. Такі знахідки траплялися і раніше, але тільки в Сибіру. В Україні останки мамонта були знайдені вперше. Це і спонукало вченого разом з власником маєтку встановити в 1841 році пам’ятник на честь наукового відкриття – один з найоригінальніших у світовій історії.
Однак є ще одна причина, по якій встановили пам’ятний знак. Саме в цій місцевості по берегу річки проходив кордон між Московським царством і польсько-литовською Річчю Посполитою за часів між Поляновським світом 1634 року і початком Хмельниччини у 1648 році, а згодом, у другій половині XVII – першій половині XVIII століття – кордон між Гетьманщиною і Слобожанщиною .
«Круглий двір» в Тростянці
Фото wikimedia.org
«Круглий двір», який є одним з унікальних споруд Тростянця, був побудований в 1749 році.
Спочатку «Круглий двір» планувався як оборонна споруда для захисту від татар.
Велике за розміром (понад 60 метрів в довжину і 40 метрів в ширину), майже овальне в плані, воно являє собою маленьку фортецю з глухими високими стінами і чотирма круглими вежами по периметру.
В середині XІX століття садиба перейшла у володіння князя Голіцина, який пристосував фортецю під літній театр. Двір служив сценою, а в баштах жили кріпосні актори. Уздовж стін були влаштовані місця для глядачів по типу давньоримських амфітеатрів.
Зараз «Круглий двір» відреставрований, тут проводяться різні культурні акції. До нього примикає красивий парк з палацом Голіцина (XIX ст.), Дендрарієм, озерами і дерев’яними скульптурами.
Палац Голіцина, Тростянець
Гамаліївка
Це єдиний в Україні збережений оборонний храм, тому архітектура його дуже характерна і варто того, щоб її побачити.
Історія ж будови така. У 1702 році на цьому місці був заснований скит, після побудови кам’яної церкви Харлампія трансформувалися в Гамаліївський Харлампіївський монастир. Монастирю став протегувати гетьман Іван Скоропадський.
Спочатку весь монастирський комплекс був дерев’яним, потім територію монастиря оточили фортечними стінами з вежами і надбрамною дзвіницею, спорудили кам’яні келії і господарські споруди.
У 1735 році був побудований собор Різдва Богородиці став центральною спорудою архітектурного ансамблю монастиря. Коли зведення собору закінчилося, подружжя Скоропадських вже не побачила свого фамільного собору. Ще до завершення будівництва подружжя були поховані в невеликій трапезній церкві монастиря.
Гора Золотуха
Фото photoukraine.com
Гора Золотуха розташована в районі міста Ромни. У товщі гори можна відшукати цілий набір корисних копалин. Але головне – тут знайшли першу українську нафту!
Гора Золотуха відома ще й сумною подією. У вересні 1918 року більшовицький каральний загін розстріляв в цьому місці єпископа Варсонофія – настоятеля Кирило-Білозерського монастиря, ігуменю Ферапонтова монастиря Серафима і чотирьох жителів.
У роки радянської влади гора Золотуха була перетворена в смітник кісток забитої худоби, там же був побудований свинарник, потім влаштований кар’єр.
Влітку 2000 року на золотусі почалися пошуки останків мучеників із залученням фахівців з відділу криміналістики Генеральної прокуратури. Наступного року роботи продовжила експедиція, очолювана ігуменом Дамаскіним. Останки так і не були знайдені. Всі розстріляні зараховані до лику святих Новомучеників Кирилівських. У 1998 році на горі Золотуха встановлений Поклінний Хрест, а в даний час закінчено будівництво каплиці.
Озеро Шелехівське
Унікальність водойми в його давній історії. Вчені розрахували, що утворилося озеро ще за часів льодовикового періоду. Величезні зрушення гори загородили дорогу талим водам і створили крижану водну перешкоду площею в 7 гектарів.
До сьогоднішнього дня озеро відрізняється своїми холодними водами. Північну сторону озера називають Гузир.
Тут водиться багато чистоводної риби: окуні, щуки, лини. З південного боку на дні озера багато мулу. Тут переважає червоний карась, в’юн. Найбільш водойма багата річковими раками.
Озеро дуже живописне і є гідрологічною пам’яткою природи загальнодержавного значення.
Яблуня державного значення
Цій унікальній яблуні вже понад 200 років. Знаходиться вона в селі Андріївка біля Кролевця Сумської області (вулиця Андріївська, 51).
Місцеві жителі називають яблуню «колонією», а ще «княжою», «крученою» і «Лозівкою». Дерево приваблює сюди туристів тим, що росте у вигляді куща – колонії з 15 пов’язаних між собою родинних дерев. Площа яблуні – один квадратний кілометр!
Колонія розвинулася з існуючого колись єдиного материнського стовбура, якого зараз немає. Тепер головна особливість дерева – в унікальний спосіб розмноження: гілки яблуні з віком хиляться до землі і вкорінюються, в результаті чого проростають нові дерева. Посадив її садівник князя Петра Мещерського, який колись жив в селі Андріївка і тут же був похований.
У тіні гілок яблуні знаходиться могильна плита князя, який помер в 1848 році. Цвіте яблуня в період цвітіння звичайного саду. Оскільки яблуня-колонія – це цілий сад, то плодоносить щороку тільки половина дерева, а друга половина відпочиває. Яблука середнього розміру, солодкі і терпкі на смак. У грудні 1998 році указом президента України диво-яблуня отримала статус заказника загальнодержавного значення.
Симфонія Низів
Селище Низи Сумського району розташоване на лівому березі долини річки Псел. Поселення Низ (так воно називалося до середини XIX століття) відоме з 1662 року.
Назва, мабуть, сталася через незвичайне і нетрадиційне розташування селища на високій заплаві в долині річки.
Відвідати Низи варто шанувальникам творчості Петра Чайковського.
У Низах зберігся одноповерховий садибний будинок, в якому в 1871-1879 роках майже кожне літо проводив композитор. Тут він написав оперу «Черевички», що отримала першу премію на конкурсі Російського музичного товариства в 1875 році. Тутешня мальовнича місцевість надихала композитора і на роботу над Другою і Третьою сімфоніями.
В садибному будинку, що добре зберігся, багато років розташовується місцева середня школа, організована меморіальна кімната-музей композитора.
Поруч з будинком встановлено пам’ятник Чайковському. Біля входу в садибний парк збереглася церква, побудована в другій половині XIX століття.
Автор Оксана Дьяченко