Найстаріша пивоварня України або Історія містечка Микулинці

Невелике місто Микулинці мало хто знає, про нього чули тільки поціновувачі справжнього пива, адже саме тут знаходиться одна з найстаріших пивоварень України – Пивзавод «Бровар».

Але крім цього, у містечка Микулинці славна і довга історія, про яку кожному з вас буде цікаво дізнатися.

 Микулинцы -
Фото andy-travel.com.ua

Історія містечка Микулинці

У «Повчанні дітям» Володимира Мономаха це давньоруське поселення згадується в 1096 р .: «І ходіхом Ізяславичі за Микулин».

За однією з версій, його заснували ченці, побудувавши тут церкву Святого Миколая. Інша версія говорить, що поселення взяло назву від імені воєводи князя Василька Теребовлянського – Микули.

Він звільнив свого пана з ворожого полону, і князь віддячив воєводу, подарувавши землі неподалік Теребовлі.

Так Микула заснував тут поселення і оселився в ньому з родиною.

В кінці XI ст. Микулин (стара назва міста) увійшов до складу Теребовлянського удільного князівства, ставши його північним форпостом і воротами. Іпатіївський літопис свідчить, що 1202 р біля Микулина сталася велика битва між князем Рюриком Ростиславичем і боярами галицькими і володимирськими.

Жадібні бояри, не витримавши лютої січі, повернулися до Галича. За стінами тоді ще дерев’яної Микулинецькій фортеці ховалися від монголо-татар і міщани, і селяни, які жили в долині річки Серет.

Пивзавод «Микулинецький Бровар»

микулинцы пиво
 Фото beerplace.com.ua
З 40-х рр. XII ст. Микулин вже в складі Галицького князівства, пізніше увійшов до складу Галицько-Волинського князівства.

Після 1387 р потрапивши під владу Польщі, містечко отримало сучасну назву – Микулинці і заявив про себе світові смачним пивом.

У 1497 р польський король Ян I Ольбрахт пішов війною проти молдавського господаря Стефана III Великого. Союзник Ольбрахта, німецький герцог Тіеран, зупинився в Микулинцях і надіслав йому до Теребовлі на пробу місцевого пива. Європейські правителі й гадки не мали, що через п’ять століть Микулинецька пивоварня буде виробляти аж 17 видів пива, мінеральну і фруктові води, квас і навіть віскі.

У 1595 рjws Микулинці отримали статус міста і Магдебурзьке право. Це означало, що їм було надано право проводити тут три ярмарки на рік, а торги – щовівторка.

Костел Святої Трійці

Микулинцы

Фото demarcos.livejournal.com

Коли в другій половині XVIII ст. Микулинцями володіла графиня Людвіга Потоцька, вона вирішила побудувати в місті новий костел.

Перший камінь заклали в 1761 р в присутності львівського архієпископа, а закінчили будівництво через 18 років. Архітектор Август Мощинський, який керував будівництвом, за зразок взяв костел при королівському палаці в Дрездені, зведений італійським архітектором Гаетано Кіавері.

Нині костел Святої Трійці в Микулинцях, в якому з 1989 р відновлено богослужіння, – один з найоригінальніших пам’ятників епохи пізнього бароко на заході України.

Микулинецький замок

Микулинецкий замок

Фото archive.li

Власниця Микулинців Анна Йорданова, щоб захистити місто від ворогів, які  з лютою періодичністю спалювали і руйнували місто (як це сталося в 1508 р), веліла в 1550 р збудувати муровану фортецю, яка витримала б не одну облогу турків і татар.

У 1675 р турецька армія під командуванням Ібрагіма Шишмана довго тримала в облозі Микулинецький замок і тільки підступністю зуміла здолати опір його захисників. Турки вчинили криваву розправу майже над усіма чоловіками, а жінок з дітьми взяли в ясир.

Протягом століть містом і замком володіли графські роди Синявських, Зборовських, Конецпольських, Потоцьких, Конопок, Реїв. З XIX ст., коли закладена в замку новим власником Яном фон Конопкою суконна фабрика збанкрутувала, фортеця занепала. Люди розбирали кріпосні стіни на фундаменти своїх будинків, а австрійська влада закривала очі на це безчинство. Довершили руйнування архітектурної пам’ятки Перша і Друга світові війни.

 

Сьогодні працівники Національного заповідника “Замки Тернопілльщини” намагаються привести в порядок Микулинецький замок, піднімаючи його з руїн.

Таємниці фортеці ретельно зберігає літня жінка, мати якої служила покоївкою останньої власниці фортеці – графині Юзефи Рей. Пані Стефа залишилася жити на території фортеці, а в сусіди їй дісталися … примари.

За легендою, у коваля, який жив в підвалі фортеці, була дочка. Вона народила позашлюбну дитину. Батьки дуже дорікали її і довели до смерті. Як незаміжню її поховали в білій сукні. А пізніше місцеві жителі неодноразово помічали дівчину в білому, яка заглядала у вікна нижніх поверхів замку. 

Баден-Баден в Микулинцях

1842

Фото triphints.ru

Неподалік від костьолу на кошти вже згаданої Людвіги Потоцької побудували палац. Весь комплекс має форму підкови. Центральний корпус з бічними прибудовами з’єднують галереї. Окрасою палацу є чотири скульптури атлантів, а вгорі над ними – голови левів, які підкреслюють велич і неповторність будівлі.

В середині XIX ст. новий власник Микулинцівбарон Конопка перебудував палац у стилі ампір. Навколо палацу заклали ландшафтний парк. До цього дня радують погляд стародавні дуби, липи, клени, декоративні та реліктові дерева …

Барон Конопка, який відвідав багато європейських курортів, зрозумів, яким неймовірним багатством є місцеві сірководневі джерела. І вже в 1825-1827 рр. в сусідньому селі Конопковці виріс бальнеологічний курортний комплекс.

А з 1967-го в колишньому палаці Людвіги Потоцької в Микулинцях діє обласна фізіотерапевтична лікарня реабілітації, де на основі сірководневої води, якої немає аналогів в Європі, і торф’яного болота лікують захворювання опорно-рухового апарату, органів дихання, шкіри та ін.

Палац Реїв

1844

Фото triphints.ru

 

Ця споруда відома нам як палац Реїв.

Мечислав Рей був зятем Конопки, який згодом заволодів його маєтком. (До речі, могила сім’ї Реїв ще збереглася на місцевому кладовищі).

Навколо палацу тягнувся великий красивий парк. Тут було багато квітників і декоративних дерев. Головний фасад палацу був прикрашений великою скульптурою Архангела Михайла, який підтримував два гербових картуші. Дуже добре прикрашеним був і ризаліт (частина будівлі, яка виступає за основний фасад).

mikulincy_0004

Фото triphints.ru

Зверху – чотири скульптури атлантів, що стоять на високих цоколях, прикрашених масками левів. Другий поверх прикрашали дерев’яні фігури.

Нижня частина була відділена широким орнаментованим карнизом. Розкішним був палац і всередині: стелі парадних зал були прикрашені ампірними розписами.


Автор Світлана Бондаренко
За матеріалами Зеркало недели 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *